ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення) складається з чотирьох основних етапів: вирощування яйцеклітин, одержання яйцеклітин, запліднення яйцеклітини та культивування ембріона, перенесення ембріона в матку. Кожен з них важливий для успіху, кожен має свою тривалість, а один може бути відстрочений на невизначений час.
Етап перший: стимуляція суперовуляції
Індукція суперовуляції дає змогу стати домінантним не одному антральному фолікулу, а багатьом, наскільки можна всім, закладеним у цьому циклі. Стимуляція проводиться різними препаратами у різних формах. Це може бути форма для щоденного вживання або пролонгована, за складом — чистий ФСГ (фолікулостимулювальний гормон) або ФСГ з ЛГ (лютеїнізувальний гормон), за походженням — рекомбінантні гонадотропіни або сечові. Лікар-репродуктолог підбирає препарат індивідуально. Є два основні протоколи стимуляції: короткий та довгий. У короткому протоколі стимуляція починається на третій-четвертий день менструального циклу, у довгому препарат вводять ще у попередньому циклі, але не обов'язково на третій день, це може бути й пізніше.
Дозрівання фолікулів відбувається під контролем УЗД. У ході дослідження лікар визначає ступінь зрілості фолікулів та стан ендометрію.
Етап другий: пункція яєчників
Після досягнення фолікулами необхідної стадії зрілості та потрібної товщини ендометрію стимуляцію завершують тригерною дозою ХГЛ (хоріонічний гонадотропін людини). Через певний проміжок часу призначається дата пункції яєчників. Це невелике хірургічне втручання, яке відбувається під короткочасним наркозом. Після анестезії тонкою довгою голкою проколюється стінка піхви, голка підводиться до яєчника та аспірує фолікулярну рідину. Уся процедура займає близько 15 хвилин. Жінка приходить до тями після наркозу і кілька годин перебуває в клініці під лікарським контролем, а потім вирушає додому.
Етап третій: запліднення яйцеклітин та культивування ембріонів
Ембріолог очищає отримані яйцеклітини та запліднює їх in vitro. У класичній програмі ЕКЗ використовується очищена концентрована сперма, яку додають до лабораторного посуду з яйцеклітинами. Проте все частіше ембріологи вдаються до процедури ІКСІ (інтраплазматична ін'єкція сперматозоїда). У ході ІКСІ кожна яйцеклітина запліднюється одним, ретельно відібраним здоровим сперматозоїдом вручну. Під мікроскопом у спеціальну голку лікар поміщає сперматозоїд. Потім він проколює голкою оболонку яйцеклітини та вводить сперматозоїд безпосередньо в цитоплазму.
Після цього запліднені яйцеклітини культивують: протягом п'яти діб спостерігають за тим, як розвиваються ембріони. Коли ембріон досягає стадії бластоцисти, він готовий до імплантації у слизову оболонку матки. За потреби культивування може бути скорочено до двох-трьох діб, але все ж таки переважно дочекатися п'ятої доби, щоб переконатися в життєздатності ембріона.
Етап четвертий: перенесення ембріонів
Це безболісна процедура, під час якої за допомогою тонкого силіконового катетера один або два ембріони переносять до порожнини матки, де вони мають імплантуватися. Анестезії не потрібно, можливий лише незначний дискомфорт. Перенесення триває 5–7 хвилин, після завершення пацієнтка лежить близько пів години, а потім може вирушати додому.
Перенесення можна відстрочити, тоді воно відбувається не в тому ж циклі, що стимуляція, а в наступному або за кілька. У цьому випадку на п'ятий день культивації ембріони піддають кріоконсервації. Відстрочене перенесення, яке називають ще перенесенням у кріопротоколі, або кріопереносом, підвищує шанси на успіх, тому що дає можливість організму відновитися після серйозного гормонального навантаження. Кріоперенос переважний ще й тому, що під впливом препаратів, що стимулюють фолікулогенез, може порушуватися зростання ендометрію, через що він не досягає потрібної товщини до моменту підсаджування ембріона.
Якщо застосовується кріопротокол, жінка отримує препарати, які готують ендометрій. Після досягнення необхідної товщини ембріон розморожують і переносять до матки. Результат оцінюють за два тижні за допомогою тесту на ХГЛ.