Вульводинія: причини, ознаки та методи лікування

Хронічний біль у місці розташування вульви – одна з найскладніших і недостатньо вивчених проблем у гінекології, жіночому здоров'ї. Більшість жінок відчувають тривалий дискомфорт, що супроводжується печінням та больовими відчуттями. Вульводинія – це хронічний біль вульви, який триває понад три місяці без патогенів за аналізами, що ускладнює постановку діагнозу та лікування. 

Такий стан часто супроводжується болем при дотику, диспареунією (болючими відчуттями під час статевого акту), подразненням від одягу, особливо через носіння тісної білизни, штанів. 

Вульводинія серйозно впливає на якість життя жінки, її інтимні стосунки та емоційний стан, тому потребує комплексного підходу: гінекологічного, неврологічного, психоемоційного.

Чому виникає вульводинія

Причини виникнення болю у вульві є багатофакторними та до кінця не вивченими. Вона може локалізуватися в області присінка піхви чи поширюватися по всьому органу. Лікарі виділяють різні причини болю, які нерідко комбінуються:

• неврологічні чинники – підвищена чутливість нервових закінчень у ділянці вульви, порушення передачі больових імпульсів;
• часті вагінальні інфекції в анамнезі (наприклад, кандидоз) – призводять до підвищеної чутливості тканин і розвитку вестибулодинії (біль в області переддвер’я піхви);
• оксалатурія – підвищене виведення оксалатів із сечею, що подразнюють слизову та сприяють появі больових відчуттів.

Мазок та посів без патогенів вказують на неінфекційну природу захворювання. Такий стан потребує психологічної підтримки, оскільки хронічний біль в інтимній зоні часто викликає почуття тривоги, стрес, депресію, посилюючись під їх впливом.

Симптоми та діагностика вульводинії

Ознаки патології різноманітні, вони можуть бути постійними або виникають лише під час дотику. Найчастіші скарги пацієнток:

• печіння вульви, відчуття тепла або пекучого болю;
• чутливість при сидінні, особливо на жорстких поверхнях (жінкам важко довго перебувати в положенні сидячи);
• поколювання вульви, свербіж без видимої причини;
• біль під час статевого акту, використання тампонів, гінекологічного огляду.

Через постійний дискомфорт з'являються супутні симптоми: втома, тривога, дратівливість.

Діагностика вульводинії комплексна, її мета – виключити наявність інших захворювань. Для цього використовуються сучасні діагностичні методи:

1. Гінекологічний огляд. Лікар оцінює стан шкірного покриву вульви та піхви, визначає ймовірність запальних чи інфекційних процесів за результатами лабораторних аналізів.
2. Мазки та посіви. Вони дозволяють виключити наявність інфекцій, які передаються статевим шляхом, та кандидозу (при вульводинії патогени не виявляються).
3. Тест Q-tip – легкий дотик ватяною паличкою до переддвер’я піхви в різних точках. Виникнення болю та печіння підтверджує локалізовану чутливість.
4. Гінекологічний тампон-тест. Метод дозволяє оцінити, чи викликає введення тампона болючі відчуття або дискомфорт.

Додатково використовуються анкети для оцінки ступеня болю, його впливу на повсякденне життя, рівень тривожності та втомлюваності.

Важливо! Вульводинія – це діагноз виключення, тому його постановка потребує комплексного обстеження й терпіння.

Методи лікування патології

У лікуванні вульводинії використовується індивідуальний комплексний підхід, оскільки універсального засобу, придатного для всіх пацієнток, не існує. Терапія ефективна при поєднанні медикаментозних, місцевих, фізіотерапевтичних, психологічних методів:

• місцева анестезія – застосування кремів або гелів із лідокаїном для тимчасового полегшення болю (особливо перед гінекологічним оглядом чи статевим актом);
• мазі з естрогеном – використовуються при дефіциті цього гормону (наприклад, під час менопаузи), що дозволяє покращити стан слизових;
• сидячі ванни з відварами трав або сольовими розчинами – допомагають зняти подразнення та знизити чутливість;
• антидепресанти при вульводинії – використовуються в малих дозах для зниження больової чутливості та модуляції передачі нервових імпульсів;
• антигістамінні засоби – допомагають за наявності свербіння або алергічного компонента;
• ботулотоксин класу А – ін'єкції цього препарату в область вульви й тазового дна зменшують м'язовий спазм та больовий синдром у разі стійкої форми захворювання;
• TENS-терапія – вплив слабкими електричними імпульсами на нервові закінчення з метою зменшення хронічного болю;
• фізіотерапія тазового дна – м'які техніки релаксації м'язів, біологічний зворотний зв'язок (biofeedback), навчання правильного управління м'язовим тонусом;
• психотерапія при хронічному болі – допомагає впоратися з тривожністю, стресом, емоційним вигорянням, які часто супроводжують патологію, посилюють болючі відчуття.

Підбір терапії індивідуальний – він ґрунтується на поєднанні кількох методів, спрямованих не лише на зменшення болю, але й на відновлення якості життя жінки.

Модифікація способу життя та алгоритми самодопомоги

Лікування вульводинії має обов'язково супроводжуватися змінами способу життя. Існують прості, але ефективні алгоритми самодопомоги:

• надавайте перевагу білизні з бавовни, яка забезпечує гарний повітрообмін та знижує тертя;
• дотримуйтеся гіпоалергенної гігієни – засобів, у складі яких відсутні барвники, мило, антисептики;
• уникайте синтетичної білизни, щільних штанів, стрінгів, тісних джинсів, щоб не посилювати фізичне подразнення вульви;
• практикуйте регулярний відпочинок і сон, не допускаючи перевтоми;
• уникайте ароматизованих засобів: прокладок, туалетного паперу, гелів для душу, інтимних спреїв і ванн з добавками;
• застосовуйте вазелін перед басейном, щоб створити захисний бар'єр в області вульви (після купання ретельно промокніть шкіру та змініть вологий одяг);
• уникайте фізичних подразників, зокрема тривалого сидіння на жорстких поверхнях, їзди на велосипеді або занять, що спричиняють тиск на чутливу зону;
• опануйте методи релаксації: дихальні вправи, йогу, м'яку розтяжку.

Ці заходи не замінюють лікування, але суттєво підвищують ефективність терапії, комфорт у повсякденному житті.

Хірургія, ускладнення та перебіг хвороби

Вульводинія – хронічне захворювання з тривалістю болю від трьох місяців і довше, яке нерідко триває роками. Перебіг хвороби буває постійним або рецидивним, з періодами полегшення та загострення. У багатьох жінок розвиваються депресія через біль, зниження самооцінки та страх інтимної близькості. Тому потрібний міждисциплінарний підхід до лікування за участю гінеколога, невролога, фізіотерапевта, психотерапевта.

У випадках, коли використання консервативних методів лікування виявляється неефективним, рекомендується оперативне втручання при локалізованому болю. 

Операція показана після комплексної оцінки стану з обов'язковою психологічною підтримкою до й після процедури. Хірургічне лікування (вестибулоектомія) – це видалення хворобливих ділянок слизової оболонки з метою усунення вогнища гіперчутливості. Хірургія застосовується при таких станах:

• підтверджена вестибулодинія, чітко окреслена анатомічною зоною;
• безрезультатна тривала терапія мазями, фізіотерапевтичними процедурами, TENS, психотерапією та іншими засобами;
• значне порушення якості життя.

Побічні ефекти після операції – тимчасовий біль і дискомфорт, формування рубців чи зниження чутливості, у поодиноких випадках – посилення больових відчуттів (якщо зачеплені нервові закінчення).  

Якщо ви відчуваєте хронічний біль в області вульви, не відкладайте візит до спеціалістів. Важливо розуміти, що вульводинія – це не «особливість психіки та навіювання», а захворювання, котре потребує комплексного підходу. 

Лікарі медичного центру «Мати та дитина» запропонують сучасні підходи. Запишіться на консультацію, щоб отримати індивідуальний план допомоги, – зробіть перший крок до полегшення болю й покращення якості життя.  

FAQ

1. Що спричиняє біль, якщо аналізи на інфекції негативні? 

Такий стан може бути викликаний неврологічними факторами (пошкодженням або гіперчутливістю периферичних нервів, порушенням передачі больових сигналів на рівні ЦНС), хронічною перенапругою м'язів, що оточують піхву, наслідками частих вагінальних інфекцій в анамнезі, хімічним і фізичним подразненням, гормональними змінами, підвищеним виведенням оксалатів із сечею.

2. Як проводиться «ватний тампон-тест» під час діагностики? 

Q-tip-тест здійснюється за допомогою ватної палички: гінеколог акуратно торкається різних точок переддвер’я піхви. Пацієнтка повідомляє, де виникає біль, печіння чи поколювання. Тест допомагає визначити локалізацію і ступінь чутливості.

3. Чи допомагають депресанти при вульводинії? 

Так, препарати в малих дозах, такі як Амітриптилін та Дулоксетин, знижують больову чутливість нервової системи, покращують сон і настрій.

4. Які зміни способу життя рекомендуються жінкам із цим діагнозом? 

Допомагають полегшити стан та покращити загальне самопочуття носіння бавовняної білизни, використання гіпоалергенних засобів інтимної гігієни, уникнення фізичних подразників, сидячі ванни з травами, м'яка фізична активність.

5. Коли показано хірургічне лікування (вестибулоектомія)? 

Операція призначається, якщо біль локалізований у переддвер’ї піхви (вестибулодинія), симптоми зберігаються понад 6–12 місяців (попри комплексне лікування), больові відчуття значні та погіршують якість життя (неможливість інтимної близькості, сильний дискомфорт під час сидіння тощо). Оперативне втручання проводиться тільки після мультидисциплінарної оцінки, повного інформування пацієнтки щодо можливих побічних ефектів та ризиків.

Джерела

1. Morin M., Dumoulin C., Bergeron S., Mayrand M.H., Khalifé S., Waddell G., Dubois M.F; PVD Study Group. Does the addition of electrical stimulation or kinesiotherapy improve outcomes of amitriptyline treatment for women with vulvodynia? A randomized clinical trial. International Urogynecology Journal. 2023; 34(6):1293–1304.
2. Villa-Muñoz P., Albaladejo-Belmonte M., Nohales-Alfonso F.J., Alberola-Rubio J., García-Casado J. Treatment of Vestibulodynia with Submucosal Injections of IncobotulinumtoxinA into Targeted Painful Points: An Open-Label Exploratory Study. Toxins. 2023; 15(8):476.
3. Jackman V.A., Bajzak K., Rains A., Swab M., Miller M.E., Logan G.S., Gustafson D.L. Physical Modalities for the Treatment of Localized Provoked Vulvodynia: A Scoping Review of the Literature from 2010 to 2023. International Journal of Women’s Health. 2024; 16:769-781.
4. Surgical Treatment for Provoked Vulvodynia: A Systematic Review. Pelviperineology. 2024; 40(3):120–127.
5. David A., Bornstein J. Long-Term Effectiveness of Vestibulectomy for the Treatment of Vulvodynia: A Retrospective Cohort Study. Journal of Lower Genital Tract Disease. 2024; 24(4):399-404.