Лікування варикоцеле (операція Мармара) у Києві, Житомирі

Консервативне лікування варикоцеле, зокрема медикаментами або мазями, неефективне і може призвести до погіршення стану. Хірургічне втручання є єдиним перевіреним методом виправлення цієї патології та запобігання ускладненням у вигляді безпліддя або атрофії яєчок.

Мікрохірургічна варикоцелектомія (методика Мармара)

Методика Мармара вважається золотим стандартом у лікуванні варикоцеле завдяки своїй високій ефективності, мінімальній інвазивності та низькому ризику ускладнень. Операція виконується через невеликий паховий розріз довжиною близько 2–3 см із застосуванням мікроскопа. Хірург під мікроскопічним контролем перев'язує всі патологічно розширені вени лозовидного сплетення, при цьому зберігаючи артерії, лімфатичні судини та сім’явивідну протоку. Такий підхід суттєво знижує ризик розвитку гідроцеле та рецидиву захворювання. Пацієнт повертається до звичного ритму життя вже через 2–5 днів після операції.

Операція Іванісевича

Це один із найстаріших і найбільш поширених методів відкритої варикоцелектомії. Суть процедури полягає у перев'язці яєчкової вени через розріз у нижній частині живота зліва, зазвичай у зоні прямого доступу до венозного стовбура. Операція виконується під місцевою або внутрішньовенною анестезією. Хоча ця методика простіша в технічному виконанні, вона супроводжується вищим ризиком ускладнень (гідроцеле, пошкодження артерій) і рецидивів порівняно з мікрохірургічними техніками.

Лапароскопічна варикоцелектомія

Цей малоінвазивний метод передбачає проведення операції через три невеликі проколи (5–10 мм) в черевній стінці. За допомогою камери та спеціальних інструментів хірург ідентифікує і перев’язує варикозно змінені вени. Лапароскопія проводиться під загальною анестезією та часто застосовується у випадках двостороннього варикоцеле. До переваг методу належать чітка візуалізація анатомічних структур, мінімальний біль після втручання і короткий період відновлення.

Створення мікрохірургічного шунта (анастомозу)

Цей метод рідше застосовується, але може бути корисним у складних випадках або після неефективного попереднього лікування. Мета операції — створити обхідний шлях (шунт) для венозної крові яєчка, з’єднуючи яєчкові вени з іншими здоровими венами малого таза або нижньої кінцівки. Втручання виконується через паховий доступ під епідуральною або внутрішньовенною анестезією. Завдяки такому методу можна покращити відтік венозної крові, однак він вимагає високої технічної майстерності хірурга.

Чому операція Мармара вважається найкращим варіантом лікування? 

Операція Мармара вважається одним із найнебезпечніших і найефективніших методів лікування варикоцеле. Її основні переваги:

• Невеликий розріз усього 2–4 см.
• Збереження артерії, що живить яєчко.
• Швидка реабілітація: пацієнти можуть поїхати додому наступного дня, почати працювати протягом тижня та займатись спортом вже через місяць.
• Відновлення фертильності — 95% випадків.
• Ризик рецидиву знижується на 98%.

Процедура переноситься добре. Зазвичай пацієнти не відчувають дискомфорту під час операції, не мають значущих небажаних ефектів після пробудження від наркозу. Повна оцінка фертильності еякуляції відбувається через три місяці після операції. Зауважте, що кількість сперматозоїдів зазвичай підвищується протягом 3–12 місяців після процедури.

Урологи медичних центрiв «Мати та дитина» рекомендують саме цей метод, якщо консервативні методи лікування не дають результатів або коли є значні симптоми:

• Постійний або періодичний біль у мошонці.
• Зниження лібідо.
• Безпліддя.

У таких випадках хірургічне втручання не лише позбавляє від неприємних відчуттів, але і сприяє відновленню репродуктивної функції та покращує якість життя.

Перед операцією проводиться комплексне передопераційне обстеження:

• Консультація хірурга.
• Обговорення процедури, очікуваних результатів та можливих ризиків.
• Скринінг протипоказань, як-от рак, діабет, туберкульоз, серцево-судинні проблеми та активні інфекції.

Серед аналізів, які потрібно здати до операцii:

• Загальний аналіз крові.
• Аналіз сечі з мікроскопією.
• Біохімія крові.
• Коагулограма (тест на згортання крові). 
• Аналізи на гепатит В, С, ВІЛ, та сифіліс. 
• Група крові та резус-фактор необмежені.
• УЗД вен нижніх кінцівок.
• Рентген грудної клітини. 
• ЕКГ зі стрічкою та розшифровкою. 

Залежно від історії хвороби можуть знадобитися додаткові тести (наприклад, ЕХО, УЗД органів малого таза та КТ).

Протипоказання до проведення операції Мармара

Протипоказання до процедури можуть бути відносними та абсолютними. Остаточне рішення про доцільність операції ухвалює уролог-хірург після ретельного вивчення результатів діагностики та історії хвороби пацієнта. До основних протипоказань належать:

• Інфекційні захворювання в активній формі (наприклад, гострі респіраторні вірусні інфекції, грип).
• Вживання медикаментів, що впливають на згортання крові.
• Загострення хронічних захворювань (ентероколіт, виразкова хвороба або ЛОР-захворювання).
• Сезонні алергічні реакції.
• Нещодавнє одужання після критичних станів (інфаркт міокарда, інсульт, гіпертонічний криз з набряком легенів).

Якщо певні чинники свідчать про те, що виконання процедури не є безпечним, лікар запропонує альтернативні методи лікування, підібрані з урахуванням індивідуального стану пацієнта та його медичних потреб

Відновлення після операції на варикоцеле

Після малоінвазивної мікрохірургічної операції процес відновлення зазвичай проходить швидко та без ускладнень. У більшості випадків пацієнти можуть повернутися додому вже в день проведення процедури. Шви знімають на 7–8-й день, а протягом першого тижня рекомендується уникати фізичних навантажень, інтенсивної активності та статевих контактів. Для ефективного одужання також важливо багато відпочивати, зменшити рівень стресу та дотримуватися здорового харчування. Повне функціональне відновлення зазвичай триває від 10 до 14 днів.

На відміну від цього, традиційна хірургія вимагає більш тривалого періоду реабілітації. Після класичної операції необхідний щоденний догляд за післяопераційною раною, регулярна зміна пов’язок, за потреби знеболювальні препарати. Загоєння тканин триває довше, а повернення до звичного способу життя може тривати від одного до двох місяців, залежно від індивідуальних особливостей пацієнта та складності втручання.