Після перенесення ембріона під час ЕКЗ кожна пара з нетерпінням очікує на позитивний результат. Проте іноді, попри зусилля лікарів і належну підготовку, ембріон не приживається. Це спричиняє багато емоцій і запитань: чому так сталося, що пішло не так і що можна зробити, аби наступна спроба була успішною? Розглянемо докладніше основні чинники, через які може виникнути проблема невдалої підсадки заплідненого ембріона під час ЕКЗ.
Що таке імплантація та чому вона може не відбутися?
Імплантація ембріона — це складний багатофазний процес прикріплення заплідненої яйцеклітини до ендометрію в порожнині матки. Вона починається з того, що на 5-7 день розвитку бластоцисти прозора зона ембріона (zona pellucida) зникає, після чого він взаємодіє з рецепторами маткової оболонки. Якщо ця взаємодія порушена, ембріон не імплантується.
Однією з основних причин порушеного прикріплення є відсутність синхронізації між ендометрієм та ембріоном. Невідповідний час або гормональний дисбаланс можуть стати критичними в ці дні вікна імплантації. Відомі причини імплантаційної невдачі включають:
- генетичні аномалії;
- слабку рецептивність ендометрію;
- запальні процеси;
- порушення мікрооточення.
Навіть у разі зовнішньо гарної морфології якість ембріону може бути знижена. Нерідко в ембріоні виявляють неякісні фрагменти ДНК, які унеможливлюють нормальний поділ клітин, порушують активацію генів для розвитку та прикріплення, що зрештою призводить до провалу імплантації.
Ендометрій: тонкість, структура, підготовка
Оптимальна товщина та структура ендометрію є обов’язковими умовами для прикріплення. Якщо у пацієнтки тонкий ендометрій, то шанси на імплантацію значно знижуються.
Нерідко проблему становить і індивідуальна анатомія матки — перегородки, синехії або рубцеві зміни можуть фізично заважати прикріпленню ембріона.
Саме тому дуже важливу роль відіграє належна підготовка ендометрію до імплантації. Неправильне формування його структури, зокрема недостатня проліферація ендометрію, часто обумовлено низьким рівнем естрогенів або порушенням кровотоку. У таких випадках знижується якість живлення через базальний шар.
Не тільки порушення структури ендометрію може вплинути на імплантацію. Окремо варто згадати ще й про ендометріоз. Хронічне запалення та зміни в рецепторному апараті ендометрію можуть значно ускладнювати утворення судинної мережі, необхідної для підтримання життя ембріона після імплантації.
Імунологічні й гормональні механізми
Іноді головна перешкода — імунологічний фактор. Імунна система жінки може сприймати ембріон як чужорідний об'єкт, особливо у разі використання донорських клітин, що спричиняє відторгнення.
Однією з найчастіших причин є антифосфоліпідний синдром, коли утворюються антитіла до фосфоліпідів, що спричиняє мікротромбоз судин ендометрію.
У гормональному аспекті важливу роль відіграє рівень прогестерону після перенесення. Якщо є недостатній прогестерон, то це може призводити до десинхронізації ендометрію та ембріона.
Також враховується гемодинаміка в матці — низький кровоток у ендометрії обмежує надходження кисню й поживних речовин, а дисбаланс Th1/Th2 — імунної відповіді — може порушити імплантацію, навіть якщо ембріон чудової якості.
Генетичні та ембріональні чинники
У багатьох випадках винуватцем проблеми є сам ембріон. Генетичні аномалії ембріона, особливо анеуплоїдії хромосом, зустрічаються навіть у молодих пацієнток і найчастіше зумовлюють проблеми з імплантацією.
Якщо відбувається порушення розвитку імплантанта, навіть ідеальні умови в матці не допоможуть — ембріон не зможе вижити після прикріплення. Це зумовлює неуспішне ЕКЗ, зокрема, у випадках мозаїцизму у ембріоні.
Якість середовища, в якому вирощується ембріон, теж критична. Невідповідна культура ембріонів знижує шанси на правильний поділ клітин та адаптацію після перенесення.
У випадках, коли пацієнтці рекомендують донорські ембріони, генетична сумісність, імунні реакції та якість біоматеріалу повинні особливо ретельно враховуватися, щоб досягти бажаного результату. Реципієнтка ембріонів, зі свого боку, також має дуже добре підготуватися і врахувати всі рекомендації та настанови лікаря, щоб підвищити шанси на успіх.
Технічні аспекти ЕКЗ і протокол перенесення
Успіх залежить не лише від ембріона чи матки, а й від того, як саме проходить процедура. Часто неуспішне ЕКЗ зумовлене порушенням техніки під час переносу або невдалим вибором протоколу перенесення.
На якість і виживання зародка впливають тривалість культивування, середовище та умови, в яких розвивається культура ембріонів. Від цього залежить здатність до імплантації.
Коли виявляється тонкий ендометрій, вибір часу перенесення або використання методів стимуляції стає критичним. Помилка в розрахунку «вікна імплантації» може коштувати результату всього циклу, і тоді протокол ЕКЗ доведеться розпочинати з самого початку.
Комплексна підготовка ендометрію повинна враховувати гормональні, фізіологічні та анатомічні особливості жінки, а також історію попередніх спроб.
Які обстеження пройти після невдалої імплантації
Як бачите, причин, чому імплантація виявилася невдалою, може бути дуже багато. На щастя, у більшості випадків проблема має рішення, тож коли не прижився ембріон після ЕКЗ, необхідно провести всебічну діагностику. Це допоможе виявити точну причину і скоригувати підхід до наступного протоколу.
Серед основних процедур варто виділити аналізи після невдалої імплантації, зокрема:
- гормональні панелі;
- тромбофілії;
- імунологічні маркери;
- гістероскопію;
- ПГТ ембріонів.
Якщо вже були репродуктивні втрати, а також за наявності декількох невдалих циклів ЕКЗ доцільно зробити генетичне тестування пари, вивчити особливості мікробіому ендометрію, перевірити рецептивність.
Невдала спроба запліднення in vitro — це не вирок, але вона має стати сигналом для глибокого обстеження і зміни стратегії.
FAQ
1. Які найчастіші причини, чому ембріон не приживається після перенесення?
Серед основних: генетичні аномалії ембріона, низька якість ендометрію, гормональні порушення, імунні фактори та технічні аспекти ЕКЗ.
2. Через скільки днів після переносу можна зрозуміти, що ембріон не прижився?
Перші ознаки визначаються через 7–10 днів за рівнем ХГЛ у крові. Якщо він не зростає — ембріон не прижився.
3. Чи можна повторювати перенесення ембріона одразу після невдачі?
Зазвичай рекомендують витримати паузу 1–2 місяці для відновлення ендометрію та обстеження, але в деяких випадках процедуру проводять у наступному циклі.
4. Які аналізи потрібно здати після невдалої імплантації?
Гормональні, тромбофілії, ПГТ, імунологічні, гістероскопія, ERA-тест, мікробіом ендометрію.
5. Як підвищити шанси на успішну імплантацію у наступному циклі ЕКЗ?
Врахувати всі попередні помилки: провести ПГТ, оптимізувати гормональний фон, покращити рецептивність ендометрію, скоригувати протокол перенесення. Грамотна діагностика причин і точкове втручання дозволяють багатьом парам подолати складнощі й досягти омріяної вагітності.
Медичний центр «Мати та дитина» — надійний партнер у боротьбі з безпліддям
Коли ембріон не приживається після перенесення, важливо звернутися до медцентру, що має глибоку експертизу в галузі репродуктивної медицини. Саме такою є мережа медичних центрів «Мати та дитина» — це один із лідерів в Україні з більш ніж 17-річним досвідом допомоги парам у досягненні батьківства.
У медичному центрі працюють понад 20 репродуктологів, які регулярно вдосконалюють свої знання на міжнародному рівні.
Результати роботи медцентрів «Мати та дитина» говорять самі за себе: понад 21 214 дітей народилися завдяки лікуванню тут.
Заклад сертифікований за міжнародною системою якості ISO 9001:2015, що підтверджує високий рівень медичних стандартів. Особливу увагу тут приділяють емоційному комфорту пацієнтів: кожна пара оточена турботою, підтримкою та щирим бажанням медперсоналу допомогти здійснити мрію про дитину.
Не відкладайте свій шанс на батьківство! Якщо ви зіткнулися з проблемою неуспішної імплантації, запишіться на консультацію до фахівців медцентру «Мати та дитина». Ви отримаєте доступ до найсучасніших методів діагностики, онлайн-інформування, індивідуальних протоколів лікування та підтримку професійної команди.
