Захворювання щитовидної залози, зокрема аутоімунні розлади, як-от хвороба Хашимото та дифузний токсичний зоб, існують протягом століть. Найдавніші згадки про лікування зоба (збільшення щитовидної залози) датуються 2700 роком до нашої ери в Китаї.
У 1800-х роках йод був відкритий і незабаром визнаний ефективним засобом лікування зобу. До 1900-х років були розроблені синтетичні препарати гормонів щитовидної залози, і сьогодні синтетичний тироксин (Т4) є одним із найпоширеніших ліків.
Проблеми з гормонами щитовидної залози зустрічаються у жінок у десять разів частіше, ніж у чоловіків, причому у жінок у дев’ять разів частіше спостерігається гіпертиреоз (дифузний токсичний зоб).
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), захворювання щитовидної залози є другим за поширеністю ендокринним захворюванням після діабету, на який страждають понад 200 мільйонів людей у всьому світі. В економічно розвинених країнах за останні роки захворювання щитовидної залози зросли на 52% серед жінок і на 17% серед чоловіків.
Тож сьогодні ми хотіли б поговорити про сам орган щитовидна залоза, як вона функціонує, які захворювання цього органу існують та як розпізнати симптоми. Ми також поговоримо про діагностику та ефективне лікування, яке ми пропонуємо в медичних центрах «Мати та дитина» в Києві, Житомирі та Львові.
Визначення щитовидної залози та її роль у функціонуванні організму
Щитовидна залоза це маленька залоза у формі метелика, розташована на шиї під гортанню і перед трахеєю, і лежить на поверхні щитовидного хряща. До її структури входять фолікули з зовнішньою і внутрішньою оболонками, кровоносні судини і колоїд.
У дорослих щитовидна залоза зазвичай важить від 12 до 25 грамів, водночас у новонароджених вона важить приблизно від 2 до 3 грамів.
У нормі об’єм щитовидної залози становить до 18 мл у жінок і до 25 мл у чоловіків. Вага і розмір щитовидної залози індивідуальні, у жінок можливі незначні коливання в об’ємі через менструальний цикл.
Як частина ендокринна системи вона відіграє вирішальну роль у регулюванні ключових функцій організму шляхом виробництва та вивільнення гормонів. Її основна функція полягає в тому, щоб керувати швидкістю нашого метаболізму — тим, як наше тіло перетворює їжу на енергію.
Як ендокринна залоза щитовидка виробляє кілька гормонів, зокрема:
- Тироксин (Т4) — основний гормон, що виробляється щитовидною залозою. Т4 має мінімальний вплив на метаболізм та після вивільнення може перетворюватися на Т3, більш активний гормон.
- Трийодтиронін (Т3) — хоча виробляється в менших кількостях, Т3 має набагато сильніший вплив на метаболізм.
- Кальцитонін — гормон, який допомагає регулювати рівень кальцію в крові.
Гормони щитовидної залози регулюють кілька основних функцій організму, зокрема:
- Метаболізм.
- Дихання.
- Травлення.
- Підтримка рівня кальцію кров.
- Стимуляція кровотворення.
- Температура тіла.
- Розвиток мозку.
- Здоров'я шкіри та кісток.
- Фертильність.
Гормони щитовидної залози також відіграють важливу роль у підтримці емоційної рівноваги.
Причини захворювання щитовидної залози
Серед чинників, які можуть порушити правильне функціонування щитовидної залози можуть бути:
- Вроджені аномалії.
- Травма передньої частини шиї.
- Занадто мало або занадто багато йоду в їжі та воді.
- Дефіцит вітаміну А (ретинолу).
- Аутоімунне запалення.
- Пухлини щитовидної залози.
- Прийом певних препаратiв (наприклад, аміодарону для лікування аритмій).
- Захворювання мозку, які впливають на вироблення тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізом, який регулює функцію щитовидної залози.
Як ми вже зазначили, захворювання щитовидної залози часто є наслідком дефіциту йоду. Без достатньої кількості йоду щитовидна залоза не може виробляти достатню кількість тироксину. У відповідь гіпофіз сигналізує щитовидній залозі збільшити вироблення гормонів. Коли ця потреба не може бути задоволена, можуть розвинутися різні захворювання щитовидної залози.
Захворювання щитовидки та симптоми
Існує два основних типи дисфункції щитовидної залози: знижена (гіпотиреоз) і надмірна (гіпертиреоз), тому симптоми захворювання щитовидної залози можуть сильно відрізнятися.
Гіперфункція щитовидної залози (гіпертиреоз)
Коли щитовидна залоза виробляє занадто багато гормонів, це прискорює обмін речовин. Загальні симптоми гіпертиреозу включають:
- Постійний голод, незважаючи на те, що людина худне.
- Стійке підвищення температури тіла вище 37°С.
- Прискорене серцебиття (тахікардія) з частотою серцевих скорочень 90 і більше ударів на хвилину.
- Гіпертонія.
- Перепади настрою, дратівливість або збудження.
- Часта діарея.
- Надмірне потовиділення, почервоніння шкіри, червоні долоні.
- Біль у кістках і спині, деформація суглобів пальців.
- Витончення волосся.
У цьому стані тканини споживають більше кисню, що змушує організм працювати в підвищеній швидкості. У жінок гіпертиреоз може викликати нерегулярний менструальний цикл. Опуклі очі, добре відомий симптом прогресуючого гіпертиреозу, може розвинутися, якщо стан не лікувати вчасно.
Знижена функція щитовидної залози (гіпотиреоз)
Цей стан виникає коли споживання йоду нижче 100 мкг на день. У цьому випадку щитовидна залоза не може виробляти достатню кількість гормонів, що призводить до наступних симптомів:
- Млявість та апатія.
- Збільшення ваги.
- Низька температура тіла (нижче 36°C).
- Хронічна втома.
- Бліда та суха шкіра.
- Холоднi кiнцiвки.
- Біль і судоми м'язів.
- Закрепи.
- Повільний пульс (близько 60 ударів на хвилину або менше).
- Витончення та втрата волосся.
Аутоімунний тиреоїдит
Аутоімунний тиреоїдит (АІТ), також відомий як тиреоїдит Хашимото, є хронічним запальним станом щитовидної залози, спричиненим аутоімунною відповіддю. При цьому стані поступово руйнуються тканини щитовидної залози внаслідок постійної лімфоїдної інфільтрації. Цим захворюванням страждає приблизно 3–4% населення світу, причому у жінок у 4–8 разів більше шансів розвинути його, ніж у чоловіків. Найчастіше діагностується у жінок старше 60 років.
Серед поширених симптомiв аутоімунного тиреоїдиту можна назвати:
- Пригнічений настрій, млявість або навіть клінічна депресія.
- Зміна тембру голосу (голос стає більш грубим або хриплим).
- Випадання волосся.
- Суха шкіра.
- Порушення пам'яті.
- Збільшена щитовидна залоза.
- Прискорене серцебиття у стані покою.
- Тремтіння в кінцівках.
- Підвищена дратівливість.
Як болить щитовидка у жінок та чоловіків? Якщо при гіпертиреозi та гіпотиреозі пацієнти можуть не відчувати дискомфорт, при аутоімунному тиреоїдиту пацієнти часто скаржаться на бiль у горлi.
Діагностика захворювань щитовидної залози
Якщо ви підозрюєте будь-яку дисфункцію щитовидної залози, ми радимо негайно звернутися до лікаря. Діагностика захворювань щитовидної залози охоплює:
- Фізикальне обстеження.
- Дослідження крові на тиреотропний гормон (ТТГ), трийодтиронін (Т3) і тироксин (Т4).
- Функціональні тести надниркових залоз.
- УЗД щитовидної залози.
- ЕКГ, холтерівське моніторування та ехокардіографія.
- Оцінка рівня глюкози в крові.
Також може бути призначена тонкоголкова біопсія за показаннями.
Лікування захворювань щитовидної залози
При вузловому зобі ендокринологи рекомендують регулярне спостереження та контрольні огляди кожні кілька місяців, оскільки один вузол може залишатися стабільним і не впливати на здоров’я роками.
Сучасне лікування хвороб щитовидної залози включають:
- Протизапальні препарати.
- Цитостатики.
- Бета-блокатори.
- Заспокійливі засоби.
- Специфічні антитиреоїдні препарати.
- Полівітаміни.
- Препарати для нормалізації кальцієво-фосфорного обміну.
- Лікування гіпотиреозу, як правило, включає в себе добавки йоду або міді або препарати тироксину з дозами, адаптованими для кожної людини.
Якщо медикаментозна терапія неефективна або є підозра на злоякісне захворювання щитовидної залози, може знадобитися хірургічне втручання. Це може включати часткове видалення щитовидної залози або повну тиреоїдектомію. Після операції пацієнти зазвичай повинні приймати препарати тироксину протягом усього життя, щоб підтримувати здоров’я та якість життя.
Якщо ви бажаєте перевірити стан своєї щитовидної залози або пройти діагностику, запишіться на консультацію до ендокринолога в медичному центрі «Мати та дитина». Залиште заявку на сайті або зателефонуйте за вказаним номером.
Автор: Сосновська Ольга Олексіївна — ендокринолог.
