Фіброміома, або фіброма матки — це доброякісна пухлина матки, що походить з гладком'язових та сполучнотканинних клітин міометрію, м'язового шару матки. Це найчастіший вид пухлин жіночої репродуктивної системи. Коли говорять про пухлини, багато людей думають про рак. Але фіброма матки практично ніколи не переходить злоякісну пухлину та не збільшує ризик появи раку матки. Чим небезпечна фіброма матки, так це кровотечами, які іноді набувають настільки завзятого характеру, що розвивається анемія. Також ці пухлини можуть викликати синдром хронічного тазового болю, спричиняти безпліддя або невиношування.
Розміри та види фібром
Фіброми бувають одиничними та множинними, їх розмір варіюється від кількох міліметрів до кількох сантиметрів, а в медичній літературі описані фіброми завбільшки з кавун. Розмір часто визначають ні міліметрах чи сантиметрах, а тижнях, порівнюючи з розміром плода у матці на певному терміні розвитку. Наприклад, пухлина 5–6 см відповідає 12 тижневому плоду. Тому коли пацієнтки чують «фіброма три тижні» або «фіброма п'ять тижнів» це означає не вік, а її розмір.
Залежно від місця розташування в матці розрізняють такі види фібром:
- Інтрамуральні — розташовані всередині м'язової стінки матки, найпоширеніший тип.
- Субмукозні — розташовані під слизовою оболонкою матки, на межі ендометрію та міометрію.
- Субсерозні — розташовані під серозною, зовнішньою оболонкою матки, на межі міометрію та слизової оболонки із зовнішнього боку матки. Такі пухлини не стримуються розмірами внутрішньої порожнини матки, тому можуть досягати великого розміру, займаючи місце в тазі.
За формою:
- Вузлова фіброма матки — це пухлина у вигляді щільного вузла, найпоширеніший тип.
- Фіброміома на ніжці, чи грибоподібна — пухлинний вузол, який з'єднаний з міометрієм стеблом, чи ніжкою.
- Фіброматоз матки — множинні фіброми.
Фіброма матки: причини
Основною причиною розвитку фіброми матки вважають дисбаланс естрогену та прогестерону. На це вказує той факт, що коли рівень цих гормонів підвищується, фіброма зростає, а їх зниження призводить до припинення зростання. Зокрема фіброми не з'являються після менопаузи. Проте причину такого дисбалансу та його точний механізм не з'ясовано.
Відомі чинники ризику, що збільшують ймовірність розвитку фіброми матки. До них належать:
- Спадкова схильність.
- Ранній початок менструації.
- Ожиріння.
- Низький рівень вітаміну D.
- Тривала відсутність вагітності.
Фіброма матки: симптоми
Фіброма матки, особливо невеликого розміру, нерідко розвивається безсимптомно, її випадково виявляє гінеколог під час обстеження з іншого приводу. Деякі фіброми безсимптомні та існують все життя, не привертаючи до себе уваги, не досягаючи великого розміру і не вимагаючи лікування.
Ознаки фіброми матки:
- надмірна менструальна кровотеча, болючі менструації;
- кровотечі між менструаціями;
- кров'янисті вагінальні виділення;
- болісний статевий акт;
- прискорене сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
- дискомфорт у нижній частині живота, відчуття повноти;
- наполегливий біль у ділянці таза, живота, болі в попереку;
- прояви анемії: постійна втома, слабкість, мушки перед очима, задишка;
- збільшення живота.
Симптоми фіброми матки можуть бути більш менш вираженими, вони можуть з'являтися в певні дні менструального циклу і бути відсутніми в інші. У деяких жінок буває майже все з перерахованого, в інших щось одне. Виразність залежить від локалізації пухлин, їх розміру та кількості. Наприклад, фіброматоз матки симптоми зазвичай має множинні та виражені.
Діагностика фіброми матки
Іноді фіброму виявляє лікар під час гінекологічного огляду. Коли це відбувається, потрібна додаткова діагностика для уточнення параметрів та оцінки пухлини. Часто фіброма є випадковою знахідкою на УЗД малого таза. УЗД — це основний метод діагностики фіброми. За виявлення пухлини лікар серед іншого обов'язково призначає аналіз крові, щоб унеможливити анемію.
Як уточнювальну діагностику використовують магніторезонансну томографію (МРТ), комп'ютерну томографію (КТ), гістеросальпінгографію, гістероскопію та діагностичну лапароскопію. Вибір способу залежить від локалізації фіброми.
Фіброма матки: як лікувати
Вузли невеликого розміру і без симптомів лікування не потребують. Однак їх потрібно контролювати. Для цього жінка один чи два рази на рік приходить до гінеколога та проходить УЗД, щоб не пропустити можливе зростання пухлини.
Лікування вимагають фіброми матки, які погіршують якість життя, викликають безплідність та мають великий розмір. Починають зазвичай із консервативного лікування. Оскільки фіброміоми чутливі до естрогену та прогестерону, застосовують гормонотерапію. Наприклад, за надмірних кровотеч під час менструації ефективними бувають оральні контрацептиви або гормоновмісна внутрішньоматкова спіраль (вона підходить не для всіх локалізацій). Використовують інші лікарські препарати.
Інші методи спрямовані на руйнування пухлини. Для цього розроблено нехірургічні методи:
- Емболізація маткової артерії (ЕМА) — метод, за якого блокується кровоносна судина, яка живить пухлину. Не отримуючи кровопостачання, вона інволюціонує та або повністю зникає, або значно зменшується.
- Радіохвильова або лазерна абляція фіброми — руйнування пухлинного вузла за допомогою радіохвиль або лазера.
- ФУЗ-абляція, відома також як MRI-FUS або HIFU — руйнування фіброміоми фокусованим ультразвуком під контролем МРТ.
Використовують також методи хірургії. Операція фіброми матки полягає в хірургічному видаленні або пухлинного вузла, або всієї матки. Обсяг втручання залежить від типу та розміру пухлини, вираженості симптомів, а також від того, чи планує жінка мати дітей. За фіброми виконують такі втручання:
- гістероскопічна міомектомія — видалення фіброми, розташованої всередині матки, за допомогою гістероскопу;
- лапароскопічна міомектомія — видалення фіброми, розташованої зовні матки, за допомогою лапароскопа;
- гістеректомія, або екстирпація матки — видалення матки повністю за допомогою гістероскопа або лапароскопа.
Коли майбутні пацієнтки вводять у пошуковий рядок запит «фіброма матки операція вартість», вони повинні знати, що немає єдиної встановленої вартості операції. Вона залежить і від клініки, і від типу хірургічного втручання. Тому спочатку варто визначитися із місцем лікування, а потім уточнити вартість.
