Паратгормон (ПТГ)

Паратгормон — гормон, який виробляють паращитоподібні залози, розташовані у щитоподібній залозі. Головним завданням паратгормону в організмі є підтримання рівня кальцію в крові, регулювання кальцієво-фосфорного обміну. Недостатня кількість кальцію в плазмі призводить до вимивання його з кісток, а надмірна — до утворення каменів у жовчному міхурі та сечовивідних шляхах. Порушення кальцієвого обміну стають причиною судом, сприяють виразці шлунка та багатьом іншим розладам.

Показання до аналізу на паратгормон

Визначення рівня паратгормону в крові показано у таких випадках:

• порушення кісткової тканини (остеопороз, часті переломи та псевдопереломи);
• сечокам'яна та жовчнокам'яна хвороба;
• пухлини паращитоподібних залоз;
• стан після тиреоїдектомії;
• підозри на нейрофіброматоз;
• підозри на множинну ендокринну неоплазію.

Як підготуватися до здачі аналізу

Для аналізу на паратгормон використовують венозну кров, взяту натще.

Щоб отримати максимально правдиві результати тесту, рекомендовано:

• За дві-три доби обмежити фізичне навантаження.
• За добу виключити вживання алкогольних напоїв.
• Не вживати їжу за 8–12 годин до дослідження.
• Не палити за 3 години до дослідження.

Розшифровка результату: підвищений та знижений паратгормон

Зміст паратгормону в крові схильний до добових коливань: пік припадає на 15 годин, а спад — на 7 годин ранку. Це необхідно враховувати під час розшифровки результату. Отримані дані порівнюють із референсними (нормальними) значеннями. Оцінити результат може лише лікар, маючи повне уявлення про клінічну картину та результати інших аналізів. Тому інформацію про те, на що може вказувати підвищення або зниження рівня гормону, слід сприймати як ознайомлювальну.

Причини підвищеного паратгормону:

• первинний гіперпаратиреоз;
• вторинний гіперпаратиреоз внаслідок дефіциту вітаміну D, хронічної ниркової хвороби та інших патологій;
• синдром Золлінгера — Еллісона;
• синдром множинної ендокринної неоплазії;
• остеопороз;
• флюороз.

Причини низького паратгормону:

• остеоліз (руйнування кісток);
• гіпопаратиреоз (аутоімунний, після тиреоїдектомії);
• гіпертиреоз;
• синдром Ді Джорджі;
• саркоїдоз;
• гіперкальціємія непаратиреоїдного походження (псевдогіпопаратиреоз).

Роль паратгормону в організмі

Кальцій — життєво важливий мікроелемент для організму. Він є не лише будівельним матеріалом для кісток, але також бере участь у передачі клітинних сигналів, сприяє роботі нервів, м'язів, серцево-судинної системи. Рівень кальцію у крові регулюється паратгормоном. Коли іонів кальцію в плазмі недостатньо, паратгормон витягує його з кісток, а також посилює його абсорбцію (всмоктування) з кишківника і реабсорбцію з ниркових канальців.

Крім цього, паратгормон:

• регулює рівень фосфору — ще одного важливого мінералу;
• бере участь в обміні вітаміну D, необхідного для засвоєння кальцію;
• бере участь в обміні глюкози;
• регулює кровообіг у судинах травної системи;
• бере участь у процесі ліполізу (розщеплення жирів).