Простатит

Що являє собою простатит, його види

Простатит — запалення передміхурової залози. Фахівці вважають, що це не одне, а група захворювань із різними симптомами та причинами. Ця думка підтверджується тим, що не завжди є бактеріальний агент, тобто хвороба не обов'язково інфекційна. Чим саме викликано таке запалення, поки що невідомо. Імовірно, причина у спазмі м'язів тазової діафрагми та порушенні нервової регуляції.

Виходячи з походження, розрізняють простатит бактеріальний та небактеріальний, або, як його називають лікарі, абактеріальний. Бактеріальний буває гострим та хронічним. Абактеріальний поділяють на запальний та незапальний. Остання форма — хронічний біль без ознак запалення. Запальний простатит буває асимптоматичним, тобто таким, за якого будь-які ознаки відсутні. Він виявляється випадково під час обстеження з іншого приводу.

Чинники ризику

Наступні чинники підвищують ризик розвитку простатиту:

• інфекція сечовивідних шляхів;
• використання катетера для відведення сечі;
• простатит в анамнезі;
• біопсія простати;
• застій у малому тазі (сидячий спосіб життя, рідкісні еякуляції);
• анальний секс;
• інші патології тазових органів, наприклад синдром подразненого кишківника або хронічний запор.

До гострого простатиту більше схильні чоловіки 20–39 років, хронічний простатит частіше виникає у 50–59 років.

Симптоми простатиту

Передміхурова залоза розташована в малому тазі поруч з основою статевого члена, біля шийки сечового міхура, місці, де сечовий міхур переходить у сечівник. Простата охоплює шийку — тому, коли заліза збільшується через набряк, це порушує сечовипускання.

Перші ознаки простатиту:

• прискорені позиви до сечовипускання;
• імперативні позиви, тобто такі, що важко терпіти навіть кілька хвилин, щоб добігти до туалету;
• утруднене сечовипускання;
• відчуття неповного випорожнення сечового міхура після сечовипускання;
• ніктурія — прискорене нічне сечовипускання;
• гематурія — кров у сечі.

Порушення сечовипускання можуть супроводжуватися болем у промежині. Вона може поширюватися на яєчка, пеніс, віддавати в поперек чи анус. Може бути хворобливою еякуляція, іноді є відчуття тяжкості у малому тазі чи статевих органах.

Різним формам простатиту властиві різні симптоми:

• Гострий бактеріальний простатит: гостра болючість у промежині, лихоманка, нездужання, головний біль, ломота у м'язах. Загальний стан страждає сильно, аж до тахікардії та порушень кров'яного тиску.
• Хронічний бактеріальний простатит: це хвилеподібний процес, коли загострення змінюються періодами ремісій. Під час загострень симптоми схожі на гострий простатит, але менш виражені: біль не надто інтенсивний, загальні прояви обмежуються нездужанням, іноді трохи підвищується температура тіла. У період ремісій симптоми відсутні.
• Абактеріальний простатит: біль та дискомфорт у промежині, болючі еякуляції. Порушення сечовипускання незначні або відсутні. Дискомфорт і болючість значні, вони помітно знижують якість життя. Ця форма має хронічний перебіг, так само як і хронічний бактеріальний простатит, проявляється чергуванням загострень та ремісій. Іноді це називають хронічним тазовим болем, оскільки це основна характеристика абактеріального простатиту.
• Безсимптомний запальний простатит: ознаки простатиту відсутні, крім тих, що виявляються під час діагностики: збільшена кількість лейкоцитів у сечі та запальні зміни передміхурової залози під час пальцевого дослідження та на УЗД.

Діагностика простатиту

Два основні методи діагностики — аналіз сечі та дослідження соку (секрету) передміхурової залози. Аналіз сечі виявляє ознаки запалення: підвищену кількість лейкоцитів та присутність білка, а також бактерії, якщо бактеріальний простатит.

Для отримання зразка передміхурової залози виконують масаж простати, після чого збирають порцію сечі. Масаж не рекомендований у разі бактеріальних форм простатиту через ризик поширення інфекції, а у разі гострого запалення ще й через різку хворобливість.

Інші дослідження:

• Пальцеве ректальне дослідження — дає змогу отримати уявлення про розміри простати та її структуру.
• ТрУЗД простати — ультразвукове дослідження трансректальним методом. Це інформативний і безпечний метод, який дає можливість відрізнити простатит від інших видів урологічної патології зі схожими симптомами.
• Цистоскопія — ендоскопічне дослідження сечового міхура. Її виконують для уточнювальної діагностики.
• Уродинамічні дослідження — як і цистоскопія, мають уточнювальний характер.

Лікування простатиту

У разі бактеріального простатиту показані антибіотики та протизапальні препарати. У разі гострого простатиту призначають антибіотики внутрішньовенно коротким курсом, у разі хронічного — перорально довгим курсом. Гостра форма може потребувати госпіталізації або постільного режиму в домашніх умовах.

Для поліпшення сечовипускання призначають спазмолітики, зазвичай альфа-блокатори, для усунення болю — анальгетики. У разі хронічного простатиту допомагають теплі сидячі ванни.

У разі бактеріального простатиту призначають спазмолітики, протизапальні засоби, іноді анксіолітики, бензодіазепіни. Може бути ефективним масаж простати, теплі сидячі ванни або мікрохвильова терапія.

Безсимптомний простатит лікування не потребує, використовують тактику динамічного спостереження.

Прогноз для різних видів простатиту:

• Гострий бактеріальний — добре піддається терапії антибіотиками, тож, якщо пацієнт пройшов повний курс, він одужає. Через недостатню терапію захворювання може перейти в хронічну форму.
• Хронічний бактеріальний — потребує тривалого та завзятого лікування, має тенденцію повертатися.
• Хронічний тазовий біль — погано піддається лікуванню та може тривати роками. Але лікування послаблює симптоми та покращує якість життя.