Вагінізм — це психофізіологічний розлад, який проявляється мимовільними спазмами м’язів піхви й тазового дна під час спроб проникнення. За такого стану статевий акт, введення тампона, гінекологічний огляд супроводжуються болем або взагалі неможливі.
За цією проблемою стоять не просто (і далеко не завжди) фізіологічні дефекти, а психологічний (найчастіше підсвідомий) стан, пов’язаний із тривожністю і страхом болю.
У наш час про вагінізм говорять все частіше. Однак це пов’язано не стільки зі зростанням кількості випадків розладу, а з кращою обізнаністю жінок про власне сексуальне здоров’я, а також зі зменшенням стигматизації тем, пов’язаних з інтимним життям.
Сучасна медицина розглядає вагінізм не як вирок чи дефект. Нині про розлад говорять як про стан, що успішно піддається корекції за умови комплексного професійного підходу. Фахівці медичного центру «Мати та дитина» не лише погоджуються з цією думкою, а й наголошують: розуміння причин вагінізму — перший крок на шляху до його подолання.
Причини та механізми розвитку вагінізму
Вагінізм не має однієї причини. Розвиток такого стану зазвичай спричинений комплексом факторів.
Психологічні чинники
Найчастіше це тривожність і страх болю під час проникнення. Ці чинники можуть бути пов’язані з негативним досвідом у минулому, чиїмись розповідями про болючий перший досвід статевого акту, з релігійними чи культурними табу, які спричиняють у людини почуття провини чи страх перед інтимною близькістю.
Факторами ризику також можуть бути тривожні розлади, депресія, низька самооцінка. Сексуальні травми в минулому (зґвалтування, домагання) також є потужним тригером для розвитку захисного рефлексу в формі м’язового спазму.
Гінекологічні та фізіологічні причини
Хоч сам по собі розлад зазвичай не зумовлений структурними патологіями, та й поняття гінеколог і вагінізм зазвичай не мають безпосереднього взаємозв’язку, проте деякі болючі гінекологічні стани можуть спровокувати напад спазму. Як приклад можна навести рецидивні запальні процеси, вульвовагініт, ендометріоз, атрофію слизових оболонок.
Внаслідок цього під час статевого акту може запускатися умовно-рефлекторна реакція, коли очікування болю спричиняє тривогу та призводить до мимовільного спазму, і через це виникає реальний біль, а страх ще більше посилюється. Крім того, відомі результати дослідження, в якому йдеться, що одним із тригерів вагінізму може бути кесарів розтин.
Саме тому першим кроком у діагностиці має бути візит до гінеколога та перевірка репродуктивного здоров’я.
Неврологічні та рефлекторні механізми
У відповідь на загрозу — реальну чи уявну — відбувається специфічна реакція нервової системи, яка призводить до м’язового напруження. У деяких осіб це напруження стає особливо вираженим у ділянці таза. Відповідно, виникають мимовільні скорочення м’язів піхви.
Цікаво! Вагінізм часто розглядають як захисний рефлекс організму: тіло буквально «закриває ворота» через страх, тривогу або очікування болю. Це не свідома відмова, а мимовільна фізіологічна реакція, яку можна і потрібно лікувати.
Діагностика: як визначають вагінізм
За підозри на вагінізм правильна діагностика є критично важливою для успішного подальшого лікування. В медичному центрі «Мати та дитина» це завжди комплексний процес із залучення різних вузькопрофільних фахівців.
Першим і обов’язковим кроком є гінекологічний огляд. Лікар ретельно збирає анамнез, обговорюючи з пацієнткою симптоми, історію життя, статеве здоров’я. Розуміючи всю делікатність ситуацію, гінекологи нашого медцентру огляд проводять максимально обережно і тактовно. Кожну свою дію лікар пояснює і, перш ніж застосувати медичні маніпуляції, отримує погодження пацієнтки.
Мета гінекологічного огляду в процесі діагностики — виключити органічні патології, які можуть опосередковано призводити до проявів вагінізму. Зокрема, це спайки, запальні процеси, аномалії розвитку репродуктивної системи.
Наступний етап комплексного обстеження — психосексуальна оцінка. Консультація сексолога або психотерапевта необхідна для виявлення основних психологічних причин розладу. Під час консультації лікар визначає:
- рівень тривожності;
- наявність страхів, пов’язаних із проникненням;
- попередній негативний сексуальний чи медичний досвід;
- релігійні чи культурні психоустановки;
- якість стосунків із партнером;
- загальну самооцінку жінки, її самосприйняття, ставлення до власного тіла та його інтимної частини зокрема.
Про вагінізм у медичній сфері часто говорять як про «діагноз виключення», тобто він встановлюється тоді, коли фізичні причини болю та спазму відсутні, а ключовим фактором визначається психогенний.
Класифікація вагінізму
| Походження | Первинний | Діагностується у жінок, які ніколи не мали безболісного статевого акту |
| Вторинний | Виникає у жінок, які раніше мали проблеми зі статевим життям, але після певного досвіду (важкі пологи, травматичний статевий акт, насильство тощо) | |
| Види | Прекоїтальний | Виникає під час спроби статевого акту |
| Генералізований | Рефлекторний спазм виникає в будь-якій ситуації, що загрожує проникненням (введення тампона, гінекологічний огляд) | |
| Ступені | Перший (легкий) | Виникає у разі введення статевого члена у піхву |
| Другий (середньої тяжкості) | Спазм виникає під час інтимного дотику | |
| Третій (тяжкий) | Рефлекторне скорочення виникає лише від думки про статевий акт |
Сучасні підходи до терапії вагінізму
Сучасні методи лікування вагінізму спрямовані на усунення як фізичного симптому (спазму), так і психологічного компонента. Як показує досвід лікарів медичного центру «Мати та дитина», найкращого ефекту вдається досягти, поєднуючи різні терапевтичні методики. Серед найефективніших варто відзначити такі:
Когнітивно-поведінкова терапія. Цей метод допомагає пацієнтці виявити та проаналізувати негативні ірраціональні думки і зрештою поступово позбутися їх.
Тілесно-орієнтована терапія. Її суть у тому, щоб допомогти жінці відновити зв’язок із власним тілом, зменшити рівень загальної тривожності, навчитися розпізнавати та контролювати напруження у м’язах таза. В межах цього лікувального блоку зазвичай застосовують різні техніки дихальних вправ, що сприяють розслабленню, а також методи для зменшення гіперчутливості.
Психосексуальна терапія. У цьому блоці фахівець допомагає розібратися з психологічними наслідками травми, проблемами, які є або були з партнером. Терапевт допомагає парі навчитися близькості, покращити довіру та комунікацію.
Обережно! Застосування м’язових релаксантів або алкоголю «для розслаблення» може не тільки не допомогти, а й загострити проблему, ще більше зміцнивши психологічний зв’язок між проникненням і негативними емоціями.
Фізіотерапія та робота з тілом
Крім психологічної терапії, корисною може бути й безпосередня фізіотерапія вагінізму. Мета такого лікування — навчити жінку свідомо керувати м’язами тазового дна, позбутися патологічного рефлексу, розслабляючи мускули.
На цьому етапі терапії жінці можуть бути рекомендовані вагінальні дилататори. Це найпоширеніший метод, перевірений на багатьох клінічних випадках. Вагінальні дилататори — це набір конічних розширювачів для піхви.
Вони бувають різного розміру, що дозволяє безпечно впливати на м’язи піхви, поступово змінюючи розмір дилататора. Суть терапії в тому, щоб зруйнувати в свідомості жінки психологічний шаблон «проникнення = біль».
Кінезіотерапія і техніки релаксації — ще один ефективний спосіб подолати вагінізм. Під керівництвом фізіотерапевта пацієнтка виконує спеціальні вправи, спрямовані на релаксацію м’язів тазового дна.
Роль партнера і підтримка в парі
Вагінізм — виклик для пари, а не лише для жінки. Саме тому успішна терапія вагінізму неможлива без роботи з партнером. Для подолання проблеми вкрай важливою є підтримка. Для цього слід подбати про сексуальну освіту й розуміння природи вагінізму.
Ще один критично важливий фактор — якісна комунікація у відносинах. Важливо не замовчувати проблему чи терпіти дискомфорт, а обговорювати ситуацію з партнером. Хороші результати дає парна участь у психотерапії.
Мультидисциплінарний підхід і сучасні протоколи лікування
Відповідаючи на питання, як лікувати вагінізм, сучасна медицина переконує: лише мультидисциплінарний підхід гарантує стійкий позитивний результат. Це означає, що з пацієнткою повинна займатися команда фахівців, які взаємодіють між собою, індивідуально підбирають та за потреби коригують схему лікування. Саме такий підхід на сьогодні вважається золотим стандартом у лікуванні сексуальних розладів.
За таким принципом побудована терапія вагінізму і в медцентрі «Мати та дитина», де пацієнтки отримують не лише професійну допомогу, а й цінні поради лікаря, які сприяють відновленню впевненості в собі та покращенню якості інтимного життя.
Вагінізм піддається терапії — це підтверджує досвід сучасної медицини. Комплексний підхід, який передбачає психосексуальну терапію, фізіотерапевтичні методики та підтримку фахівців, дає реальні результати. Використання сучасних методів лікування дозволяє досягти не лише фізичного поліпшення, а й гармонії у стосунках, що формує основу для здорового партнерства.
Найважливіше — не залишатися наодинці з проблемою. Вагінізм лікується, і що раніше жінка звернеться по допомогу, то швидше вдасться повернути впевненість у собі, а з нею — і повноцінне життя.
Якщо ви, як і чимало жінок у всьому світі, опинилися перед такою проблемою, не соромтеся — звертайтеся в медичний центр «Мати та дитина». Тут працює команда досвідчених фахівців, готових надати ефективне лікування та підтримку на кожному етапі.
FAQ
1. Що таке вагінізм і як його розпізнати?
Це мимовільне скорочення м’язів піхви, через яке статевий акт та/або гінекологічний огляд стають болісними чи неможливими.
2. Чи можна вилікувати вагінізм повністю?
Так, завдяки застосуванню комплексного підходу та індивідуально підібраної програми можна повністю позбутися проблеми.
3. Які методи сучасної терапії найефективніші?
Найкращі результати дає мультидисциплінарний підхід, який поєднує психотерапію, фізіотерапію, медикаментозну підтримку.
4. Чи допомагають вагінальні дилататори позбутися вагінізму?
Так, вони ефективні як елемент комплексної терапії.
5. Яку роль відіграє партнер у терапії вагінізму?
Партнер відіграє ключову роль, адже його підтримка сприяє зниженню тривожності, формуванню здорового партнерства та довіри.
Джерела
https://my.clevelandclinic.org...
https://www.sciencedirect.com/...
https://www.nhs.uk/conditions/...
https://www.ejog.org/article/S...
