Маткові труби відіграють вирішальну роль у жіночій репродуктивній системі, транспортуючи яйцеклітини в порожнину матки, де природним чином розвивається вагітність. Цьому процесу сприяє ворсинчастий епітелій у фаллопієвих трубах, який допомагає заплідненій яйцеклітині досягти місця призначення, оскільки яйцеклітина не може рухатися самостійно.  

Будь-яка непрохідність фаллопієвих труб, а саме гідросальпінкс вважається патологічним станом і є причиною безпліддя приблизно в одній третині діагностованих випадків. Гідросальпінкс виникає, коли рідина накопичується в порожнині або просвіті маткової труби та перешкоджає її нормальному функціонуванню. Гідросальпінкс та вагітність має певні ризики для матері та плода, навіть може призвести до втрати вагітності. 

Причини розвитку гідросальпінксу

Гідросальпінкс виникає, коли просвіт маткової труби звужується або закупорюється через спайки або інші перешкоди. Це не дає слизу вийти з труби, що призводить до його накопичення та розширення труби з часом. 

Гідросальпінкс може розвинутися внаслідок низки станів і захворювань: 

• Запалення придатків, викликані захворюваннями, що передаються статевим шляхом.  

• Хірургічні втручання на органах малого таза, наприклад лікування безпліддя, аборти та діагностичне вишкрібання. 

• Злоякісні пухлини в матці або фаллопієвих трубах, які можуть призвести до непрохідності. 

• Ускладнений перитоніт, що може вражати фаллопієві труби. 

• Ендометріоз, потенційно спричиняючи спайки та непрохідність труб. 

Попри те, що основною причиною гідросальпінксу є інфекція, а саме такі збудники, як-от хламідії, трихомонади, віруси та мікоплазма, захворювання може бути спровоковане умовно-патогенними неспецифічними мікроорганізмами. Ці мікроорганізми зазвичай залишаються нешкідливими, але коли імунний захист організму ослаблений, вони можуть викликати запальну реакцію, що призводить до гідросальпінксу. 

Також існують певні чинники ризику, які можуть збільшити ймовірність розвитку захворювання: 

• часта зміна статевих партнерів; 

• ранній початок статевого життя без використання контрацепції; 

• вагінальні спринцювання; 

• тривалий прийом антибіотиків. 

Для ефективного лікування гідросальпінксу вкрай важливо усунути основну причину непрохідності труби, тому діагностика вкрай важлива за наявності симптомів, характерних гідросальпінксу. 

Симптоми гідросальпінксу 

Гідросальпінкс часто може розвиватися без помітних симптомів протягом тривалого часу, оскільки стан зазвичай є хронічним і повільно прогресує. Однак деякі жінки можуть відчувати такі ознаки: 

• Дискомфорт або біль внизу живота.

• Нерегулярні менструальні цикли. 

• Слабкі виділення між менструаціями. 

• Виділення зі статевих шляхів з неприємним запахом. 

• Біль або дискомфорт у піхві під час статевого акту. 

Якщо з’являється нагноєння, загальний стан жінки може значно погіршитися. Симптоми можуть охоплювати підвищення температури тіла, посилення болю та гнійні виділення з піхви.  

Діагностика гідросальпінксу

Фахівці використовують кілька діагностичних методів для точного встановлення діагнозу та підбору правильного лікування: 

• Гінекологічний огляд допомагає визначити будь-які аномалії або ознаки інфекції, які можуть свідчити про наявність гідросальпінксу. 

• УЗД є основним діагностичним інструментом у гінекології, який використовується для візуалізації органів малого таза. Під час ультразвукового дослідження фахівець може виявити аномалії в маткових трубах, наприклад порожнини, заповнені рідиною, що вказує на гідросальпінкс. 

• Лапароскопічна хромогідротубація — розширений діагностичний метод використовується, коли результати УЗД не переконливі. Він включає в себе невеликий розріз на животі, через який вставляється пристрій, оснащений камерою. Завдяки цьому  лікар може безпосередньо візуалізувати маткові труби та оцінити їх прохідність, вводячи барвник і спостерігаючи за його потоком. Саме цей метод є високоточним та може остаточно підтвердити прохідність маткових труб. 

• Гістеросальпінгографія — процедура, під час якої контрастна речовина вводиться в порожнину матки через піхву з подальшим рентгенівським дослідженням. Відстежується рух контрастної речовини, щоб побачити, чи вона проходить через маткові труби. Якщо контраст не проникає в труби, це свідчить про непрохідність труб. 

Загальний аналіз крові може показати підвищення рівня лейкоцитів і збільшення швидкості осідання еритроцитів. Також гінеколог може рекомендувати ПЛР-тестування для визначення специфічних збудників.  

Лікування гідросальпінксу 

Лікування гідросальпінксу назначається пiсля отримання результатах лабораторних досліджень, які допомагають виявити основну причину запального процесу. План консервативного лікування може охоплювати: 

• Антимікробні препарати. 

• Імуномодулювальні препарати. 

• Протизапальні препарати. 

Хірургічне лікування може бути рекомендоване, якщо жінка планує завагітніти, а консервативне лікування виявляється неефективним. Лікарі завжди схиляються до органозберігальної хірургії, а саме до пластики фаллопієвої труби, коли хірург видаляє спайки та рідину з фаллопієвої труби, відновлюючи її прохідність.  

У випадках, коли фаллопієва труба сильно пошкоджена, лiкарi можуть порадити тубектомію — повне її видалення. Цю процедуру часто рекомендують під час підготовки до ЕКЗ, оскільки вона виключає ризик позаматкової вагітності та усуває джерело хронічної інфекції. 

Консультацiя гінеколога у Львові, Житомирі, Києві

Щоб записатись на консультацію до гінеколога у Львові в медичному центрi «Мати та дитина», залиште заявку на нашому сайті або зателефонуйте за вказаним номером. 

Автор: Собко Андрій Юрійович — лікар онкохірург.