Сальпінгіт — це запалення маткових труб, які є частиною жіночої репродуктивної системи та з'єднують яєчники з маткою. Це різновид запального захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ), яке часто викликане бактеріальними інфекціями, зокрема інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Якщо сальпінгіт не лікувати, він може призвести до серйозних ускладнень, наприклад безпліддя, позаматкової вагітності та хронічного тазового болю.

Причини:

• Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ): хламідіоз і гонорея є найпоширенішими бактеріальними збудниками.
• Інші бактеріальні інфекції: бактерії з інших джерел, наприклад, після пологів, викидня або аборту, також можуть спричинити сальпінгіт.

Симптоми:

• Біль внизу живота: часто з одного або обох боків і може варіювати від легкого до сильного.
• Аномальні вагінальні виділення: можуть мати незвичайний колір або запах.
• Лихоманка, часто супроводжується ознобом.
• Біль під час статевого акту (диспареунія): дискомфорт або біль під час статевого акту.
• Хворобливе сечовипускання (дизурія) або дискомфорт під час сечовипускання.
• Нерегулярні менструальні кровотечі, кров’янисті виділення між менструаціями або рясні менструації.

Діагностика сальпінгіту

Діагностика сальпінгіту передбачає поєднання клінічної оцінки, лабораторних тестів і візуалізаційних досліджень. Ось основні етапи процесу діагностики в центрах «Мати та дитина»:

Історія хвороби, скарги та огляд 

• Симптоми: гінеколог запитає про симптоми, як-от біль у нижній частині живота, аномальні виділення з піхви, гарячка, біль під час статевого акту та нерегулярні менструальні кровотечі.
• Статеве життя: важлива детальна інформація щодо статевого життя, зокрема про будь-яку недавню незахищену статеву активність або відомий контакт з інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
• Попередня медична історія: будь-яка історія запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ), попередні ІПСШ або нещодавні гінекологічні процедури (наприклад, пологи, аборт або введення внутрішньоматкового контрацептиву) будуть обговорені.

Фізикальний огляд

• Обстеження органів малого таза: лікар проведе обстеження органів малого таза, щоб перевірити чутливість у нижній частині живота, зокрема навколо маткових труб і яєчників. Хворобливість при рухах шийки матки, болючість матки та болючість придатків (біль у ділянках поруч із маткою) є важливими ознаками сальпінгіту.
• Вагінальні виділення: під час тазового огляду лікар може спостерігати та взяти зразок вагінальних або цервікальних виділень, щоб перевірити наявність ознак інфекції.

Лабораторні дослідження

• Цервікальні або вагінальні мазки: Зразки, взяті з шийки матки або піхви, можна перевірити на наявність бактерій, зокрема тих, які пов’язані з ІПСШ, як-от Chlamydia trachomatis і Neisseria gonorrhoea.
• Аналіз сечі: можна перевірити зразок сечі на бактерії або лейкоцити, що може свідчити про інфекцію.
• Аналіз крові: можна зробити аналіз крові, щоб перевірити наявність підвищеної кількості лейкоцитів (що вказує на інфекцію) або маркерів запалення, як-от С-реактивний білок (СРБ) або швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

Дослідження зображень

• УЗД органів малого таза: ультразвукове зображення може допомогти візуалізувати репродуктивні органи. Це може виявити набряк маткових труб, скупчення рідини або абсцеси, що свідчить про сальпінгіт. 
• Трансвагінальне ультразвукове дослідження: більш детальний огляд органів малого таза, часто використовується для виявлення аномалій маткових труб і навколишніх структур.
• МРТ або КТ: у деяких випадках, якщо діагноз неясний або є підозра на ускладнення, можна використовувати більш просунуті дослідження, наприклад МРТ або КТ.

Лапароскопія

• Пряма візуалізація: лапароскопія — це малоінвазивна хірургічна процедура, під час якої невелика камера вводиться в черевну порожнину через крихітний розріз. Лікар може безпосередньо оглянути маткові труби та інші органи малого таза. Це вважається остаточним способом діагностики сальпінгіту, але зазвичай призначається для випадків, коли діагноз залишається невизначеним після інших тестів або якщо є підозра на ускладнення.

Біопсія ендометрія

• Взяття зразків слизової оболонки матки: у деяких випадках може бути виконана біопсія ендометрію, щоб взяти невеликий зразок слизової оболонки матки для аналізу. Це може допомогти виявити наявність бактерій або запалення, які можуть вказувати на ЗЗОМТ, а саме ендометрит (запалення слизової матки), який часто супроводжує запалення труб.

Диференціальний діагноз

• Виключити інші захворювання: важливо виключити інші захворювання, які можуть імітувати симптоми сальпінгіту, як-от позаматкова вагітність, кісти яєчників, апендицит або інфекції сечовивідних шляхів.

Рання діагностика та лікування мають вирішальне значення для запобігання ускладнення, як-от безпліддя, хронічний тазовий біль і позаматкова вагітність. Якщо ви відчуваєте симптоми, що вказують на сальпінгіт, важливо негайно звернутися до лікаря.

Лікування сальпінгіту 

Лікування сальпінгіту зосереджується на усуненні інфекції, полегшенні симптомів і запобіганні ускладненням, як-от безпліддя або хронічний біль. Підхід до лікування може відрізнятися залежно від тяжкості захворювання.

Антибіотикотерапія

1. Антибіотики широкого спектра дії: основним лікуванням сальпінгіту є курс антибіотиків широкого спектра дії для охоплення низки бактерій, які можуть бути причиною інфекції, зокрема інфекцій, що передаються статевим шляхом, як-от хламідіоз і гонорея.
2. Комбінована терапія: лікування зазвичай охоплю’ комбінацію антибіотиків.

Госпіталізація

• Важкі випадки: госпіталізація може знадобитися, якщо сальпінгіт важкий, особливо якщо є висока температура, сильний біль, абсцес або якщо пацієнтка вагітна.
• Внутрішньовенні (в/в) антибіотики: у лікарні можна вводити  антибіотики внутрішньовенно для гарантування швидкого лікування.
• Моніторинг ускладнень: завдяки госпіталізації лікар може ретельно спостерігати за пацієнтом щодо будь-яких ознак ускладнень, як-от утворення абсцесу або сепсис.

Хірургічне втручання

• Дренування абсцесів: якщо у фаллопієвих трубах або прилеглих структурах утворився абсцес, його потрібно дренувати хірургічним шляхом або за допомогою керованої аспірації.
• Сальпінгектомія: у рідкісних і важких випадках, коли є значні пошкодження фаллопієвих труб, може знадобитися хірургічне втручання, щоб видалити частину або всю уражену трубу(и). Це зазвичай розглядають, коли інші методи лікування не дають результатів або якщо існує ризик розриву.

Знеболення

• Анальгетики: знеболювальні засоби, зокрема нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), як-от ібупрофен, можна використовувати для лікування тазового болю та дискомфорту.

Поводження з сексуальними партнерами

• Лікування партнера: щоб запобігти повторному зараженню та поширенню ІПСШ, статеві партнери також повинні проходити тестування та лікуватися, навіть якщо вони безсимптомні.
• Утримання під час лікування: рекомендується утримуватися від статевої активності до завершення лікування та підтвердження відсутності інфекції в обох партнерів.

Подальший догляд

• Повторна оцінка: необхідний контрольний візит, щоб переконатися, що інфекція зникла, і оцінити наявність будь-яких ускладнень або постійних симптомів.
• Подальше обстеження: якщо симптоми не зникають або погіршуються, можуть знадобитися додаткові обстеження або візуалізація, щоб повторно оцінити стан.
• Профілактика інфекцій у майбутньому: обговорення практик безпечного сексу та використання бар’єрних методів, таких як презерватив, може допомогти запобігти інфекції у майбутньому; а також регулярний скринінг на інфекції, що передаються статевим шляхом, особливо у сексуально активних жінок із кількома партнерами.

За швидкого та правильного лікування багато випадків сальпінгіту можна успішно вилікувати, а ускладнення можна звести до мінімуму. Однак нелікований або повторний сальпінгіт може призвести до серйозних довгострокових проблем, зокрема безпліддя, хронічного тазового болю і підвищеного ризику позаматкової вагітності.

Автор: Бабенко Оксана Михайлівна — акушер-гінеколог.

Джерела:

• https://www.ajog.org/article/0002-9378(80)91078-9/abstract