Що таке ЗПСШ?
Захворювання, що передаються статевим шляхом, ЗПСШ — це група інфекційних хвороб, зараження якими найчастіше відбувається під час статевого акту. Для більшості ЗПСШ це не єдиний шлях передачі. Наприклад, є так званий побутовий сифіліс, коли зараження відбувається через загальний з хворим рушник або чашку. Інший приклад — ВІЛ, яким сотні людей заразилися внаслідок переливання крові, поки вірус був недостатньо вивчений. Можливе й зараження плода від хворої матері під час пологів. Одночасно є захворювання, які можуть передаватися статевим шляхом, але для них він не є основним, і тому вони не входять до групи ЗПСШ. Наприклад, сальмонельоз або інфекція, спричинена вірусом Зіка. Як бачимо, поділ досить умовний.
Збудники ЗПСШ
Причиною ЗПСШ є бактерії, віруси або паразити, тобто інфекційні агенти, тому використовують й іншу назву — ІПСШ, інфекції, що передаються статевим шляхом. Раніше вони називалися венеричними. Нині цей термін вважається застарілим, а початковий список із шести класичних венеричних хвороб значно розширився.
Основні ЗПСШ:
- Бактеріальні: сифіліс, гонорея, хламідіоз, венерична гранульома, м'який шанкер.
- Вірусні: ВІЛ, генітальний герпес, генітальні та аноректальні бородавки (кондиломи), гепатит В, контагіозний молюск.
- Паразитарні: трихомоніаз (збудники — найпростіші), лобковий педикульоз (збудники — воші). Іноді до них відносять і коросту (збудники — кліщі).
Бактеріальні та паразитарні ІПСШ виліковні, вірусні — не завжди, але їх можна контролювати за допомогою противірусної терапії, не даючи прогресувати захворюванню.
Діагностика ЗПСШ
Деякі ЗПСШ швидко та яскраво проявляють себе, наприклад, лобкові воші. Інші, такі як сифіліс чи ВІЛ, можуть довго розвиватися потай. Проблема в тому, що у разі латентного перебігу заражена людина є розповсюджувачем інфекції. Ось чому діагностика ЗПСШ часто має превентивний характер. Аналізи на ЗПСШ, які належать до найбільш небезпечних інфекцій, як от сифіліс, гепатит В та ВІЛ, виконують перед кожним інвазивним медичним втручанням, вони входять до обов'язкового плану діагностики у вагітних. Сексуальні контакти з кількома або малознайомими партнерами значно підвищують ризик зараження ІПСШ, тому людям, які ведуть безладне статеве життя, рекомендовано регулярне тестування. Навіть після разового епізоду незахищеного сексу з незнайомою людиною бажано пройти обстеження та вжити профілактичних заходів.
Тести на ЗПСШ:
- аналізи крові;
- бактеріологічне дослідження генітального мазка чи зішкребу.
Для діагностики лобкового педикульозу достатньо візуального огляду ураженої області. На волосяному покриві виявляються комахи й гниди, а на шкірі — характерні плями після укусів.
Цінним елементом діагностики ІПСШ є збір анамнезу. На захворювання, що передається статевим шляхом, може вказувати певний спосіб життя або окремий випадок незахищеного сексу, це спрямує діагностичний пошук у потрібне річище. Вкрай важливо, щоб пацієнти були повністю відверті з лікарем. Неприпустима самодіагностика. По-перше, вона часто помилкова, по-друге — недостатня, тому що не рідкісні випадки виявлення відразу кількох інфекцій.
ЗПСШ: симптоми
ІПСШ — різнорідна група захворювань, об'єднана лише шляхом передачі, тому симптоми дуже різні. Вони також бувають різними на різних стадіях захворювання. Багато ЗПСШ не мають зовнішніх проявів або мають їх невираженими, такими, що не привертають уваги. Зовнішні ЗПСШ симптоми у жінок складніше виявити, оскільки запальні елементи часто розташовані у піхві. Втім, ЗПСШ у чоловіків теж не завжди мають зовнішні прояви, оскільки ураженою може бути уретра.
Зовнішні ознаки найбільш поширених ЗПСШ:
- Сифіліс: на першій стадії — твердий шанкер у місці входу інфекції. Це невелика безболісна округла виразка із щільними краями, надзвичайно заразна, оскільки її виділення містять бліді трепонеми. Вона самостійно проходить і без лікування, проте це не одужання, а перехід хвороби на наступну стадію. На пізніх стадіях — сифілітичний висип, збільшення лімфовузлів, чергування періодів загострень та ремісій.
- Генітальний герпес: розсип маленьких бульбашок з прозорим вмістом на запаленій шкірі або слизовій оболонці, які пізніше перетворюються на хворобливі виразки, збільшення пахових лімфовузлів.
- Генітальні та аноректальні бородавки — назва говорить сама за себе.
- М'який шанкер: поверхнева виразка, одна або кілька. Виразка нещільна, болісна, з нерівними червоними краями, кілька виразок мають різний розмір і схильні зливатися. Збільшення регіонарних лімфовузлів.
- Венерична гранульома: вузлоподібне утворення, що підіймається над поверхнею шкіри, яке росте, а тоді покривається виразками, набуваючи неприємного запаху. Лімфовузли не збільшено.
- Короста: шкірний висип у місці поразки, пізніше множинні дрібні ерозії та виразки через сильне розчісування, нестерпний свербіж. Симптоми часто поширюються за межі аногенитальної області. Оскільки хворий розчісує запальні елементи, майже завжди уражена шкіра рук.
- Гонорея: у жінок нетипові вагінальні виділення, свербіж, печіння в області статевих органів. У чоловіків незначні виділення з уретри та різко болюче сечовипускання. В останні роки гонорея часто має неявну клінічну картину або взагалі протікає у латентній формі.
Лікування ЗПСШ
Різні захворювання вимагають різного лікування, але оскільки всі вони спричинені інфекцією, то на перший план виходить протиінфекційна терапія: антибактеріальні, протипаразитарні та, в деяких випадках, противірусні засоби. Її доповнюють протизапальними препаратами, а також ліками, які усувають симптоми та борються з ускладненнями. При вірусній інфекції можуть призначатися ліки, що стимулюють імунну систему.
Є кілька обов'язкових правил лікування ЗПСШ:
- Лікування має призначити лікар, самолікування виключено.
- Потрібний повний курс протимікробної терапії, її не можна припиняти відразу після зникнення симптомів. Якщо лікування припинити, не завершивши, є ризик отримати інфекцію, стійку до дії ліків.
- По можливості слід обстежити та лікувати одночасно всіх статевих партнерів, інакше дуже високий ризик рецидиву. До того ж ці люди є розповсюджувачами інфекції.
- До завершення лікування слід утримуватись від сексу.
Підтвердженням того, що пацієнт одужав, є аналіз на ЗПСШ, іноді не один.
Лікування вірусних ЗПСШ може вимагати довічного приймання ліків. Стан пацієнта та потребу в корекції терапії відстежують за допомогою регулярних аналізів.
Профілактика ЗПСШ
Найбільш ефективним, а найчастіше і єдиним засобом профілактики ЗПСШ є презерватив. Його потрібно використовувати завжди під час сумнівних статевих контактів. Слід пам'ятати, що статевий шлях передачі — це не лише генітальний, а й аногенітальний та оральний. Якщо все ж таки стався незахищений контакт з підозрілим партнером, слід якнайшвидше звернутися до лікаря. Швидко вжиті протиінфекційні заходи допоможуть запобігти розвитку хвороби.
Основним захистом від ІПСШ є статеве життя з постійним партнером, якому можна довіряти.
