Що являє собою міома матки
Міома матки — новоутворення, яке є пухлиною з клітин м'язової та сполучної тканини матки. Ці пухлини доброякісні, тому вони не загрожують життю, але можуть суттєво погіршувати його якість. Міоми надзвичайно поширені, вони виявляються у 20% жінок дітородного віку. Гінекологи рекомендують цю цифру як мінімум подвоювати, тому що нерідко міоми нічим не виявляють себе й тому не діагностуються.
Пухлина може бути одним вузлом або кластером з декількох вузлів. Вона може розміщуватися в стінці матки (інтрамуральні), із зовнішнього боку матки (субсерозні), під слизовою оболонкою матки (субмукозні), проростати в порожнину матки, бути на ніжці або без неї. Саме тому симптоми міоми так різняться.
Розміри коливаються від 1 мм до 20 см, а в літературі описані й гігантські міоми завбільшки за кавун. У клінічній практиці розмір міоми визначають, порівнюючи зі збільшенням матки на певному терміні вагітності: міома 6 тижнів, міома 10 тижнів тощо.
Міома матки: причини
Розвиток міоми має зв'язок з гормонами, особливо з естрогеном. На це вказує той факт, що ці пухлини не зустрічаються до появи менструацій та інволюціонують після їх припинення, тобто у менопаузі. На гормональне походження вказує і те, що міоми часто пов'язані із зайвою вагою. Однак вірогідно причини появи міоми матки не встановлено.
До несприятливих чинників належать :
- Вік — найчастіше міоми розвиваються до 35 років.
- Ранній початок менструацій.
- Пізня перша вагітність, пізніше 30 років.
- Генетична схильність.
За умови наявній схильності можливість появи міоми збільшують деякі продукти. Так, встановлено вплив червоного м'яса, кофеїну та алкоголю.
Симптоми
Часто міома матки розвивається, нічим не проявляючи себе. Якщо вона не росте чи росте повільно, жінка може не підозрювати про неї все життя. Такі міоми бувають випадковими знахідками під час обстеження матки з іншого приводу.
В інших випадках пухлина має симптоми, які залежать від виду пухлини, її розміру, стану організму. Найчастішим проявом, який спонукає звернутися до лікаря, є кровотеча. Кровотеча може мати різну інтенсивність, від незначних виділень типу мазання до досить інтенсивних і регулярних, що призводять до значної крововтрати та розвитку анемії. Кровотечі можуть бути менструальними, коли під час менструації кров виділяється набагато рясніше, ніж у нормі, та міжменструальними.
Крім цього, бувають й інші симптоми:
- відчуття тяжкості, дискомфорт внизу живота, здуття живота;
- прискорене сечовипускання, проблемне сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура після сечовипускання, підтікання сечі;
- запори;
- біль в попереку;
- дискомфорт чи болючість під час статевого акту;
- звичний викидень;
- безпліддя.
Коли через часті та рясні кровотечі розвивається анемія, то жінка відчуває слабкість, швидку стомлюваність, напади запаморочення. Вона погано переносить фізичне навантаження, з'являється дзвін у вухах і темні плями перед очима, задишка. Про анемію може говорити й поява дивних харчових уподобань, наприклад, бажання їсти крохмаль, крейду або навіть землю.
Діагностика
Основний метод, за допомогою якого виявляється міома матки, — УЗД. Щоб воно було максимально інформативним, його потрібно виконувати на 5–7 день менструального циклу, тобто відразу після завершення менструації. Саме тоді ендометрій ще не досягає значної товщини, це дає змогу виявити навіть маленькі вузли. Точність УЗД висока, але не завжди достатня: іноді зміна ехогенності тканин призводить до хибного діагнозу.
Найточнішим методом є МРТ, магнітно-резонансна терапія. Вона дає можливість отримати вичерпні відомості про пухлинні вузли, їх розмір, кількість, положення в матці. Її призначають, коли результати УЗД потребують уточнення.
Гістероскопія — ще один варіант діагностики міоми, проте він інформативний лише щодо міом, що є в порожнині матки. Перевагою методу є можливість одразу видалити пухлину.
Лікування лейоміоми матки: огляд сучасних підходів
Лейоміома матки (ЛМ) — це одне з найпоширеніших доброякісних новоутворень у жінок репродуктивного віку, яке вимагає багатокомпонентного підходу до лікування. Методи терапії варіюються залежно від локалізації, розмірів і типу пухлин, а також репродуктивних планів пацієнтки.
Основні підходи до лікування
- Медикаментозна терапія: охоплює використання гормональних препаратів, як-от агоністи гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), прогестини, внутрішньоматкові системи з левоноргестрелом або протизапальні засоби, антифібринолітики та комбіновані оральні контрацептиви. Цей підхід спрямований на зменшення симптомів і розмірів лейоміоми, зокрема у пацієнток із анемією чи болем.
Органозберігальні методи:
- Міомектомія (лапароскопічна або лапаротомна) — можна зберегти репродуктивну функцію, використовується переважно у жінок з планами народження дітей.
- Гістероскопічна резекція рекомендована для субмукозних вузлів, особливо у випадках порушення фертильності або аномальних маткових кровотеч (АМК).
Радикальні методи:
- Гістеректомія є остаточним варіантом лікування для пацієнток, які завершили реалізацію репродуктивних планів. Вона гарантує повне усунення симптомів, хоча і супроводжується значним ризиком хірургічних ускладнень.
Малоінвазивні технології:
- Емболізація маткових артерій (ЕМА) ефективна для зменшення розмірів пухлин та зниження симптомів. Її також використовують як підготовчий етап перед хірургічним втручанням.
- Фокусований ультразвук (ФУЗ-абляція) є перспективною методикою для лікування симптоматичної ЛМ з мінімальним втручанням.
Рішення щодо терапії залежить від індивідуальних чинників, як-от вік пацієнтки, розташування та кількість вузлів, а також наявність супутніх захворювань. Жінки, які бажають зберегти фертильність, найчастіше обирають органозберігальні підходи, водночас радикальна оперативна гінекологія розглядається у випадках завершення репродуктивних планів.
Переваги сучасних підходів охоплюють менший ризик ускладнень, зниження крововтрати та коротший період реабілітації. Однак використання новітніх технологій, як-от робот-асистовані операції, потребує високого рівня підготовки лікарів та спеціалізованого обладнання.
Лейоміома матки залишається ключовою проблемою у сфері жіночого здоров'я, що вимагає ретельного вибору лікування з урахуванням усіх переваг та ризиків.
Вагітність і міома матки
Вагітність за наявності міоми матки можлива, але вона може перешкоджати її настанню (за рахунок порушення імплантації) та нормальному перебігу (спричиняючи мимовільні викидні або передчасні пологи). Іноді великі вузли можуть заважати нормальному розташуванню дитини в матці й призводити до проблем у пологах або необхідності родорозрішення шляхом операції кесаревого розтину.
На жаль, методів лікування міоми під час вагітності не існує. Тому важливо провести лікування до настання вагітності, щоб мінімізувати можливі ризики.
Існує хірургічне та медикаментозне лікування пухлини. В окрему групу треба віднести малоінвазивні втручання (емболізація судин та ультразвукова аблація вузлів). В кожному випадку обирається той чи інший метод або їх комбінація.
Медикаментозне лікування фіброміом матки обмежене та частіше використовується для тимчасового зняття таких симптомів, як-от кровотечі, а не для усунення самої пухлини або для підготовку для оперативного лікування.
Прогестагени та комбіновані оральні контрацептиви (КОК), які часто призначають гінекологи, зменшують симптоми, але не впливають на розмір фіброміоми.
Агоністи ГнРГ (гонадотропін-рилізинг гормонів) дуже ефективні у зниженні кровотеч та скороченні розмірів міоми, але їх не можна використовувати довго через побічні ефекти.
Селективні модулятори рецепторів прогестерону (SPRM) також ефективно зменшують розміри міоми та масу матки, а також мінімізують кровотечі. Дослідження показують, що після припинення терапії ризик рецидиву міоми знижується терміном до 6 місяців. SPRM є перспективним методом лікування фіброміом матки, гарантуючи не лише полегшення симптомів, але й скорочення об'єму пухлини з мінімальними негативними ефектами.
Дослідження останніх років значно поглибили розуміння причин та розвитку міоми матки. Завдяки цьому створюються та досліджуються ефективні методи лікування, які зберігли б фертильність з урахуванням особливостей різних груп пацієнтів. До таких перспективних методів належать цільова (таргетна) терапія. Вона спрямована на лікування міоми матки без пошкодження сусідніх тканин, збереження гормонального балансу та фертильності. В основі підходу лежить локальна дія на пухлинні клітини, а не системне лікування. Наразі проводяться випробування методу ін'єкцій колагенази (фермент, який розчиняє колагенові волокна в міомі, зменшуючи розмір пухлини), генна терапія з використанням вірусних векторів, магнітні наночастинки
Автор: Бабенко Оксана Михайлівна – акушер-гінеколог.
Джерела:
- https://www.mdpi.com/1648-9144/60/6/868
- https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9277653/#s44
- https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0147282-23
Дата оновлення статті: 12.12.2024
