Що являє собою міома матки
Міома матки — новоутворення, яке є пухлиною з клітин м'язової та сполучної тканини матки. Ці пухлини доброякісні, тому вони не загрожують життю, але можуть суттєво погіршувати його якість. Міоми надзвичайно поширені, вони виявляються у 20% жінок дітородного віку. Гінекологи рекомендують цю цифру як мінімум подвоювати, тому що нерідко міоми нічим не виявляють себе й тому не діагностуються.
Пухлина може бути одним вузлом або кластером з декількох вузлів. Вона може розміщуватися в стінці матки (інтрамуральні), із зовнішнього боку матки (субсерозні), під слизовою оболонкою матки (субмукозні), проростати в порожнину матки, бути на ніжці або без неї. Саме тому симптоми міоми так різняться.
Розміри коливаються від 1 мм до 20 см, а в літературі описані й гігантські міоми завбільшки за кавун. У клінічній практиці розмір міоми визначають, порівнюючи зі збільшенням матки на певному терміні вагітності: міома 6 тижнів, міома 10 тижнів тощо.
Міома матки: причини
Розвиток міоми має зв'язок з гормонами, особливо з естрогеном. На це вказує той факт, що ці пухлини не зустрічаються до появи менструацій та інволюціонують після їх припинення, тобто у менопаузі. На гормональне походження вказує і те, що міоми часто пов'язані із зайвою вагою. Однак вірогідно причини появи міоми матки не встановлено.
До несприятливих чинників належать :
- Вік — найчастіше міоми розвиваються до 35 років.
- Ранній початок менструацій.
- Пізня перша вагітність, пізніше 30 років.
- Генетична схильність.
За умови наявній схильності можливість появи міоми збільшують деякі продукти. Так, встановлено вплив червоного м'яса, кофеїну та алкоголю.
Симптоми
Часто міома матки розвивається, нічим не проявляючи себе. Якщо вона не росте чи росте повільно, жінка може не підозрювати про неї все життя. Такі міоми бувають випадковими знахідками під час обстеження матки з іншого приводу.
В інших випадках пухлина має симптоми, які залежать від виду пухлини, її розміру, стану організму. Найчастішим проявом, який спонукає звернутися до лікаря, є кровотеча. Кровотеча може мати різну інтенсивність, від незначних виділень типу мазання до досить інтенсивних і регулярних, що призводять до значної крововтрати та розвитку анемії. Кровотечі можуть бути менструальними, коли під час менструації кров виділяється набагато рясніше, ніж у нормі, та міжменструальними.
Крім цього, бувають й інші симптоми:
- відчуття тяжкості, дискомфорт внизу живота, здуття живота;
- прискорене сечовипускання, проблемне сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура після сечовипускання, підтікання сечі;
- запори;
- біль в попереку;
- дискомфорт чи болючість під час статевого акту;
- звичний викидень;
- безпліддя.
Коли через часті та рясні кровотечі розвивається анемія, то жінка відчуває слабкість, швидку стомлюваність, напади запаморочення. Вона погано переносить фізичне навантаження, з'являється дзвін у вухах і темні плями перед очима, задишка. Про анемію може говорити й поява дивних харчових уподобань, наприклад, бажання їсти крохмаль, крейду або навіть землю.
Діагностика
Основний метод, за допомогою якого виявляється міома матки, — УЗД. Щоб воно було максимально інформативним, його потрібно виконувати на 5–7 день менструального циклу, тобто відразу після завершення менструації. Саме тоді ендометрій ще не досягає значної товщини, це дає змогу виявити навіть маленькі вузли. Точність УЗД висока, але не завжди достатня: іноді зміна ехогенності тканин призводить до хибного діагнозу.
Найточнішим методом є МРТ, магнітно-резонансна терапія. Вона дає можливість отримати вичерпні відомості про пухлинні вузли, їх розмір, кількість, положення в матці. Її призначають, коли результати УЗД потребують уточнення.
Гістероскопія — ще один варіант діагностики міоми, проте він інформативний лише щодо міом, що є в порожнині матки. Перевагою методу є можливість одразу видалити пухлину.
Міома матки: лікування
Лікувальна тактика залежить від розміру пухлини та вираженості симптомів. Більшість лікарів зараз схиляються до думки, що якщо міома матки невелика й нічим себе не проявляє, лікування не потрібно. У цьому випадку призначається динамічний нагляд — періодичний контроль за допомогою УЗД, щоб не пропустити ріст пухлини, якщо він буде.
В інших випадках лікування потрібне. Воно може бути консервативним та хірургічним.
Консервативні засоби:
- Гормональні контрацептиви. Якщо міома не субмукозна, її розмір не перевищує 5 см, матка не більше ніж 10 тижнів та порожнина матки не деформована, внутрішньоматкова гормональна спіраль (Мірена) може бути корисною. Спіраль постійно виділяє певну кількість гормонів, яка стабілізує гормональний фон. Як наслідок пухлина зменшується у розмірі, нові вузли не утворюються. Схожий терапевтичний ефект можуть створити оральні контрацептиви.
- Агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ) також зменшують міому матки. На жаль, дія триває лише на час вживання, після припинення все повертається. Тому їх часто використовують для зменшення пухлини перед хірургічним видаленням.
Якщо міома матки велика або якщо вона спричиняє симптоми й не піддається консервативному лікуванню, на допомогу приходить оперативна гінекологія. Є кілька варіантів хірургічного лікування міоми матки:
- Радіочастотна абляція. Це малоінвазивний метод, коли пухлинна тканина руйнується за допомогою радіочастотної дії.
- Емболізація маткових артерій. Ефективний і щадний метод, який полягає у блокуванні артерій, що живлять міому. Як наслідок вона не отримує кровопостачання та інволюціонує, а тоді відмирає.
- Ендоскопічна міомектомія. Метод полягає у видаленні міоматозних вузлів за допомогою гістероскопії або лапароскопії, залежно від того, де саме в матці розташована пухлина.
- Гістеректомія. Це радикальний метод, коли матка видаляється повністю. Гістеректомія застосовується при великих міомах, сильних кровотечах, у жінок, які вже не збираються вагітніти. Видалення матки без видалення яєчників не призводить до порушення гормонального фону та не спричиняє менопаузи, хоча менструації відсутні.
Вибір методу лікування залежить від багатьох чинників, зокрема від можливостей конкретної клініки. Якщо жінка хоче зберегти можливість виносити дитину, використовують щадні методи. Виникає питання: якими є допустимі розміри міоми матки, що дають змогу не видаляти її хірургічно? Заведено вважати, що можна не видаляти окремий вузол менш ніж 5 см, а у разі множинних вузлів розмір матки не має перевищувати 12 тижнів. Проте можливі варіанти. Наприклад, порівняно невеликий субмукозний вузол може спричиняти часті рясні кровотечі, тому його потрібно видалити. Видалення також потребують пухлини, які ростуть у порожнині матки та перешкоджають вагітності.
Міома матки та вагітність
Вагітність у разі міомі матки можлива, але можливе й те, що пухлина перешкоджатиме її наступу. Іноді пухлина всередині матки не дає змогу ембріону імплантуватися в стінку або не дає розвиватися, спричиняючи переривання вагітності.
Вагітність може спровокувати ріст міоми, іноді це стає проблемою для виношування, спричиняючи передчасні пологи. Іншими ускладненнями можуть стати відшарування плаценти або затримка розвитку плода. Міоми великого розміру можуть перешкодити плоду перевернутися у правильне положення перед пологами, призводячи до тазового передлежання або неправильного положення голівки. У цьому випадку виникає потреба у кесаревому розтині.