Донорство або донація яйцеклітин оточене міфами, так само як і все, що стосується штучного запліднення. Найчастіше міфотворчість розвивається там, де недостатньо інформації. Ми зібрали найпопулярніші міфи про донацію ооцитів та попросили репродуктологів та ембріологів однієї зі столичних клінік прокоментувати їх.
Донорство виснажує запас яйцеклітин, жінка-донор ризикує залишитися безплідною
У момент народження у жінки сформовано весь її оваріальний резерв, тобто запас яйцеклітин на все життя. Це приблизно мільйон фолікулів. Під час одного менструального циклу дозріває лише одна, зрідка дві яйцеклітини, за весь фертильний період жінки яйцеклітинами стають близько 400 фолікулів, решта гине. Стимуляція яєчників спонукає до дозрівання не одну яйцеклітину під час одного циклу, а пул із 8–12 фолікулів. Додамо це число до 400 — і все одно отримаємо цифру, дуже далеку від мільйона. Таким чином, виснажити запас яйцеклітин донацією неможливо.
Процедура донації не проходить для здоров'я безслідно, воно погіршується
Як будь-яке втручання у роботу організму, донація має ризики. Вони пов'язані з гормональною стимуляцією яєчників (ризик розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників, СГЯ) та з хірургічною процедурою вилучення ооцитів. В останні роки програми стимуляції та препарати для них удосконалилися настільки, що СГЯ у важкій формі практично пішов в історію. Цьому послужило й те, що всі кандидати на гормональну стимуляцію проходять ретельне обстеження, що заздалегідь виявляє ризики. СГЯ у легкій формі хоч і спричиняє дискомфорт, але не призводить до якихось значних наслідків і навіть не потребує медичного втручання, організм відновлюється самостійно після припинення стимуляції. Що стосується хірургічного вилучення ооцитів, то воно виконується під візуальним контролем УЗД досвідченим лікарем, і хоча ризик травмування сусідніх органів голкою для аспірації ооцитів не можна виключити, на практиці це відбувається вкрай рідко.
Внаслідок гормональної стимуляції жінка гладшає
Під час гормональної стимуляції жінка насправді може набрати вагу, але це відбувається не завдяки жиру, а внаслідок затримки води в організмі. У деяких жінок під дією гормонів дійсно підвищується апетит, але навіть у цьому випадку тривалість програми всього кілька тижнів виключає можливість великого набору ваги. Увага до свого раціону та розумне обмеження висококалорійних продуктів дає змогу уникнути цієї проблеми.
Донор може віддавати будь-яку кількість яйцеклітин
Завдяки гормональній стимуляції можна отримати від 8 до 12 максимум 15 яйцеклітин за одну програму. Таких програм теоретично може бути багато, але насправді є обмеження. Його прийнято не через те, що доведено негативний вплив донорства, а превентивно — частий гормональний вплив на організм не виключає негативних наслідків. В Україні одна жінка може стати донором ооцитів не більш ніж вісім разів. У цьому випадку вона віддає максимум 120 яйцеклітин за весь час.
Донори яйцеклітин — безталанні жінки, наркоманки та алкоголічки
Виключено. Є цілий список вимог до донорів яйцеклітин, у програму допускаються лише жінки, які відповідають усім вимогам. Пунктом першим у списку стоїть гарне здоров'я. Перед початком підготовки до донації претендентка обов'язково проходить співбесіду з лікарем та повне медичне обстеження. Приховати алкогольну чи будь-яку іншу залежність у таких умовах неможливо, як і соціальний, психічний чи психологічний негаразд.
Невідомо на кого буде схожа дитина з донорської яйцеклітини
Коли пара вибирає донора, одним з основних орієнтирів є зовнішність. Зазвичай донором для пари стає жінка, чия зовнішність має схожість із біологічною мамою. Однак зовнішні дані неможливо жорстко запрограмувати, активуватись можуть різні гени. Ми знаємо це на прикладах з життя: діти одних батьків часто зовсім не схожі один на одного, у них різний колір волосся та очей, різний зріст, статура тощо. Інакше кажучи, ми ніколи не знаємо точно, на кого буде схожа будь-яка дитина, доки вона не з'явиться на світ.
Дитина матиме характер незнайомої жінки-донора й тому з нею буде важко впоратися
Характер залежить від генів набагато меншою мірою, ніж від виховання і того середовища, де дитина росте. Навіть здібності дитини не визначаються генами повною мірою і те, як і які з них розкриються, залежить від умов, у яких розвивається малюк. Знову ж таки, кровна спорідненість теж не гарантує ані хорошого (у вашому розумінні) характеру, ані того, що з дитиною буде легко.
Дані донорів можна знайти в інтернеті, зловмисники можуть скористатися цією інформацією
Інформація про донорство є повністю конфіденційною, конфіденційність гарантована юридично. Навіть пара, яка обирає донора яйцеклітини, не отримує особистої інформації про неї. Надається опис зовнішності, антропометричні дані (ріст, вага), деякі медичні параметри, такі як група крові та резус-фактор, інформація про освіту без зазначення конкретних навчальних закладів та дат. Не існує відкритих баз даних. Єдина можливість публіці дізнатися про те, що жінка брала участь у програмі донації — її власна публічна розповідь.
Донор може пред'являти права на дитину, яка народилася з її яйцеклітини
Це виключено. Анонімність працює як щодо донора, так і щодо пари, яка скористалася яйцеклітиною. Донор не знає, хто й коли використовував її яйцеклітини та чи використовувалися вони взагалі, й не може про це дізнатися. Конфіденційність інформації захищена юридично.
Дитина з донорської яйцеклітини не має загального генетичного матеріалу з біологічною матір'ю
Ще недавно це твердження вважалося справжнім. Але нещодавні наукові відкриття показали, що навіть якщо використано донорські яйцеклітини, мати все одно передає дитині свій генетичний матеріал. Мова про мікроРНК, молекули з генетичною інформацією, які виробляються материнським організмом та проникають до плоду через амніотичну рідину. МікроРНК регулює експресію генів, тобто включає певні гени наявного набору, й у такий спосіб впливає на фізичні характеристики дитини. Фахівці й раніше зазначали, що діти, зачаті за допомогою донорської яйцеклітини, мають схожість із біологічними матерями, тепер ця інформація отримала наукове підтвердження.
