Хочемо познайомити вас з дуже складним, але водночас надзвичайно мотивуючим клінічним випадком з практики лікаря Ірини Холодян.
Це історія пацієнтки, яка приїхала до нас із Харкова. Їй 28 років, і її єдиним запитом було — завагітніти самостійно, попри всі медичні обмеження.
Вихідні дані: синдром Ашермана та практично нульові шанси
В анамнезі пацієнтки:
- одні пологи;
- переривання вагітності, яке призвело до травмування базальної мембрани ендометрію та формування синдрому Ашермана.
Настання вагітності при синдромі Ашермана вважається практично неможливим.
Що таке синдром Ашермана?
Синдром Ашермана — це ускладнення, яке виникає після механічного пошкодження базального шару ендометрію.
У результаті:
- ендометрій не здатен нормально наростати;
- у порожнині матки формуються синехії (спайки);
- порушується рецептивність ендометрію.
Принципова позиція пацієнтки
Пацієнтка категорично відмовлялася від сурогатного материнства.
Вона була готова:
- на тривалу підготовку;
- на нестандартні підходи;
- на експериментальні методи — лише б отримати шанс виносити вагітність самостійно.
Попередні втручання та старт лікування
До звернення до нас пацієнтка вже перенесла:
- дві гістероскопії з роз’єднанням синехій;
- після чого в порожнину матки була встановлена спіраль типу Мірена.
Я ухвалила рішення:
- видалити спіраль;
- провести контрольне ультразвукове дослідження;
- розпочати гормонозамісну терапію.
Дані УЗД та подальша тактика
На ультразвуковому дослідженні ми бачили:
- вкрай неоднорідний ендометрій;
- локальні ділянки мінімального росту;
- загальну відсутність повноцінної структури.
Було прийнято рішення про повторну гістероскопію.
Експериментальний етап: субендометріальне введення екзосом
Після гістероскопії я запропонувала застосувати субендометріальне введення екзосом.
Так, це метод експериментальної медицини, але:
- протягом року моєї практики з іншими пацієнтками;
- жодних ускладнень не було зафіксовано;
- позитивні клінічні кейси вже існували.
Мета — стимулювати регенерацію ендометрію.
Перші ознаки надії: реакція ендометрію
Ендометрій почав реагувати.
Так, його товщина ще була недостатньою, але вперше ми побачили:
- покращення структури;
- формування тонкого, але трьохшарового ендометрію;
- відповідь як на гормональну терапію, так і на екзосоми.
Це був той момент, коли на екрані УЗД з’явилася надія.
П’ять місяців підготовки і рішення про перенос
Протягом п’яти місяців ми поступово готували пацієнтку до переносу ембріона.
Найкращий вигляд ендометрій мав саме під час стимуляції, тому ми обрали модифікований цикл:
- невеликі дози гонадотропінів;
- ріст 2–3 фолікулів;
- кожен фолікул продукував естрадіол, стимулюючи ендометрій.
У циклі сформувалося три фолікули.
Ключовий момент: перенос при товщині ендометрію 5,8 мм
На момент домінантних фолікулів товщина ендометрію становила 5,8 мм.
Так, це мало. Але:
- ембріонів було достатньо;
- ми мали генетично протестований здоровий ембріон;
- було прийнято рішення ризикнути.
Ми виконали перенос одного еуплоїдного ембріона.
Очікування та підтвердження вагітності
Через 7 днів пацієнтка надіслала тест — слабкопозитивний.
Зважаючи на тригер ХГЧ, це могло бути:
- або залишкова дія препарату;
- або хибнопозитивний результат.
Але з кожним днем тести ставали яскравішими.
Ми отримали бажану вагітність.
На УЗД:
- візуалізується ембріон;
- наявне серцебиття.
Через два тижні — прогресуюча маткова вагітність. Пацієнтку виписано під спостереження жіночої консультації.
Висновок лікаря
Я вирішила поділитися цим клінічним випадком, тому що він дуже показовий.
Він доводить:
- здаватися не можна;
- товщина ендометрію — показник суб’єктивний;
- ключову роль відіграють рецептивність ендометрію та якість ембріона.
Навіть при гіпопластичному ендометрії можливо досягти головного результату — власної вагітності.
