До мене звернулася подружня пара з діагнозом безпліддя, чоловічий фактор — азооспермія. Це один із найскладніших сценаріїв у репродуктивній медицині — коли у спермі відсутні сперматозоїди, і єдиним шансом часто залишається біопсія яєчка.
Перша спроба: надія, яка не справдилася
Було заплановано програму ЕКЗ. У день пункції яйцеклітин жінки чоловікові виконано біопсію яєчка. Нам вдалося отримати поодинокі слаборухливі сперматозоїди, якими методом ІКСІ запліднили яйцеклітини.
На жаль, у процесі культивування всі ембріони зупинилися в розвитку на 3 добу.
Це завжди складний момент — і для пари, і для лікаря.
Складне рішення пари
На повторну консультацію подружжя прийшло пригніченим. Вони чесно озвучили своє рішення:
«У нас обмежений бюджет. Ми вирішили робити інсемінацію спермою донора».
На чоловіка було важко дивитися. Це рішення давалося йому надзвичайно складно. У такі моменти особливо гостро відчуваєш, що за кожним діагнозом стоїть жива людина, її біль і внутрішня боротьба.
Другий шанс, який усе змінив
Саме в цей період у клініці стартувала акційна програма ЕКЗ, яка зробила лікування фінансово доступнішим. Я запропонував парі ще одну спробу — повторне ЕКЗ у поєднанні з повторною біопсією яєчка.
Початково ми домовилися: половину яйцеклітин запліднити сперматозоїдами чоловіка, половину — сперматозоїдами донора.
У день пункції було отримано 8 яйцеклітин — менше, ніж очікували. Втім цього разу сперматозоїди чоловіка були кращої якості, ніж під час першої спроби.
Рішення, прийняте в моменті
Після пункції, вже в палаті, ми ще раз обговорили ситуацію з парою. З огляду на кількість та характеристики сперматозоїдів, я запропонував запліднювати всі яйцеклітини сперматозоїдами чоловіка.
Це було відповідальне рішення. Пара погодилася.
Результат, заради якого варто було боротися
У результаті культивування ми отримали 2 якісні бластоцисти, які були перенесені в тому ж циклі — виконано свіжий ембріотрансфер.
Настала вагітність.
Пологи.
Народилися двоє здорових хлопчиків.
Найцінніша нагорода для лікаря
Згодом родина прийшла до нас у гості вже з дітьми. І якщо чесно — на батька було дивитися особливо приємно.
Від повного прийняття власної неспроможності мати генетично рідних дітей до батька двох своїх синів-орлів.
Це були справжні емоційні гойдалки. Але зі щасливим фіналом.
