Лапаротомія — це хірургічна операція, під час якої здійснюється розріз передньої черевної стінки для отримання доступу до органів черевної порожнини. Це втручання може мати і діагностичну, і лікувальну мету. На відміну від лапароскопії, лапаротомія є відкритим способом операції і зазвичай виконується в умовах стаціонару під загальним наркозом.

Види лапаротомії

Існує кілька типів лапаротомії, залежно від локалізації розрізу та мети операції:

• Серединна лапаротомія — розріз вздовж серединної лінії живота. Найбільш універсальний доступ.
• Субкостальна лапаротомія (по Кохеру) — розріз під ребрами, зазвичай використовується для доступу до жовчного міхура.
• Поперечна лапаротомія (по Пфанненштилю) — горизонтальний розріз в нижній частині живота, часто застосовується в гінекології.
• Параректальна лапаротомія — розріз поруч із прямим м’язом живота.
• Розширена лапаротомія — за потреби широкого доступу до черевної порожнини.

Лапаротомія в гінекології

У гінекології лапаротомія залишається одним із ключових методів хірургічного втручання, особливо у складних або невідкладних випадках. Це операція, під час якої через черевну стінку лікарі отримують доступ до органів малого таза — матки, яєчників, маткових труб, зв’язок та навколишніх структур.

Гінеколог у Львові може призначити лапаротомії у таких випадках::

• Великі міоматозні вузли. У разі великих або множинних міом матки (доброякісних пухлин м’язового шару матки), які спричиняють сильний біль, кровотечі або тиснуть на інші органи, може знадобитися відкрита міомектомія або гістеректомія (видалення матки).
• Злоякісні пухлини. За підозри або підтвердження онкологічних процесів (рак яєчників, ендометрія, шийки матки) можна виконати повну ревізію черевної порожнини, видалити пухлину, уражені органи та взяти зразки для гістології.
• Позаматкова вагітність. Якщо вагітність розвивається поза маткою (найчастіше в матковій трубі) і супроводжується розривом труби та внутрішньою кровотечею — необхідне негайне втручання. У таких випадках лапаротомія рятує життя.
• Кісти та новоутворення яєчників. Великі, складні або перекручені кісти яєчника, які не можна безпечно видалити лапароскопічно, вимагають відкритої операції, щоб краще контролювати ситуацію і запобігти ускладненням.
• Ендометріоз у тяжкій формі. За глибокого інфільтративного ендометріозу, коли вогнища захворювання вражають кишечник, сечовий міхур або інші органи, лапаротомія може бути єдиним варіантом для повного видалення патологічних тканин.
• Спайковий процес. У пацієнток із повторними операціями, хронічним запаленням чи інфекціями можуть виникати спайки — зрощення між органами. Завдяки лапаротомії лікар може провести розсічення спайок (адгезіолізис), особливо якщо вони щільні чи обширні.

Переваги лапаротомії в гінекології:

• Надійний візуальний контроль за всіма структурами малого таза та черевної порожнини.
• Можливість одночасного лікування декількох патологій.
• Краще підходить для екстрених станів з ризиком кровотечі.

Обмеження та ризики:

• Більший об’єм втручання порівняно з лапароскопією.
• Довший період відновлення.
• Більший ризик післяопераційних ускладнень (інфекції, спайки, тромбоемболії).
• Помітніший післяопераційний рубець.

Використання лапаротомії в акушерсько-гінекологічній практиці:

• Пологи шляхом кесаревого розтину (класична вертикальна лапаротомія — у випадках ускладнень або ретроакушерських втручань).
• Операції у разі розриву матки.
• Резекція матки в разі післяпологових ускладнень (післяпологові кровотечі, інфекції, зрощена плацента).

Альтернатива лапаротомії

Сьогодні багато гінекологічних операцій виконують лапароскопічно — через невеликі отвори з використанням камери. Але лапаротомія залишається необхідною у випадках:

• Важкого загального стану пацієнтки.
• Великого розміру новоутворення.
• Неможливості адекватної лапароскопічної візуалізації.
• Необхідності швидкого доступу до черевної порожнини.

Хід операції лапаротомії

Хірургічне втручання відбувається в кілька етапів:

1. Підготовка пацієнта — обстеження, здача аналізів, очищення кишечника.
2. Наркоз — зазвичай використовується загальна анестезія.
3. Виконання розрізу — вибір типу лапаротомії залежить від клінічної ситуації.
4. Огляд органів та виконання запланованих маніпуляцій.
5. Гемостаз — зупинка кровотеч, якщо є.
6. Зашивання тканин — пошарове ушивання розрізу, встановлення дренажу за потреби.

Тривалість операції залежить від складності випадку.

Реабілітація після лапаротомії

Післяопераційне відновлення може тривати від кількох тижнів до декількох місяців та охоплює:

• Спостереження в стаціонарі (5–10 днів або довше).
• Прийом знеболювальних та антибіотиків.
• Обмеження фізичних навантажень протягом 1–2 місяців.
• Поступове відновлення активності та спеціальна дієта.
• Обробка післяопераційної рани.
• Контрольні обстеження.