Під час стимуляції або індукції овуляції дозрівання яйцеклітини відбувається під дією медичних препаратів. Цей метод широко використовується в лікуванні безпліддя як самостійний, а також як один з етапів кріоконсервації ооцитів, екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) або внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ).

Що таке індукція овуляції?

Протягом одного менструального циклу у яєчниках дозріває один фолікул. Коли він лопається, виходить яйцеклітина (ооцит) — це називається овуляцією. Протягом доби ооцит готовий до запліднення, а якщо цього немає, він руйнується. Слизова оболонка матки, підготовлена до імплантації ембріона, теж починає деградувати, а через деякий час відторгається — відбувається менструальна кровотеча. З новим менструальним циклом все повторюється. Якщо ж яйцеклітина запліднюється та ембріон успішно імплантується в ендометрій, настає вагітність.

У разі безплідності овуляція часто нерегулярна, інколи ж і зовсім відсутня. Якщо немає овуляції, немає шансів завагітніти — просто немає яйцеклітини, з якою мають зустрітися сперматозоїди. Саме в таких випадках вдаються до індукції овуляції.

В рамках програми ЕКЗ та кріоконсервації ооцитів індукція часто використовується навіть тоді, коли нормальна овуляція є. Це дає можливість замість однієї яйцеклітини отримати цілий пул з 8–15 клітин, оскільки штучне запліднення і кріозберігання лише однієї яйцеклітини занадто ненадійно. Одночасне дозрівання великої кількості фолікулів називається суперовуляцією.

Як відбувається індукція овуляції

Схема така: прийняття гормонів, що стимулюють дозрівання фолікулів. Процес росту та дозрівання відстежується за допомогою УЗД. Лікар оцінює ступінь зрілості фолікулів та ступінь готовності ендометрію, який до моменту імплантації має набути певної товщини та структури. Коли потрібного ступеня зрілості досягнуто, слідує ін'єкція ХГЛ або аналогічного препарату, яка запускає процес виходу яйцеклітини з фолікула. Через 34–36 годин відбувається овуляція.

Якщо лікування безплідності полягає у стимуляції овуляції, то саме в цей час слід активувати статеве життя. Якщо стимуляція овуляції служить доповненням до внутрішньоматкової інсемінації, то на цей час призначається процедура інсемінації, а якщо це частина ЕКЗ чи програми кріоконсервації ооцитів, то через 34–36 годин після стимулювальної ін'єкції ХГЛ виконують пункцію яєчників для вилучення яйцеклітин.

Протоколи стимуляції

Є кілька схем індукції овуляції, так званих протоколів. Вони поділяються на два види — довгий та короткий. Довгий протокол охоплює два менструальні цикли, прийняття лікарських препаратів починається на 21 день попереднього циклу й триває близько трьох тижнів. Короткий починається на другий день циклу та завершується через 9–12 днів.

Короткий протокол має такий вигляд:

1. Ін'єкції фолікулостимулювального гормону (ФСГ) у вигляді препаратів Пурегон або Гонал Ф. Вони стимулюють примордіальні фолікули — первинні фолікули, які закладаються ще у внутрішньоутробному періоді розвитку дівчинки. Під дією ФСГ примордіальні фолікули перетворюються на антральні, готові стати яйцеклітинами. Потім з антральних розвинеться один (а у разі суперовуляції — багато), який буде готовий до запліднення, це так званий домінантний фолікул.
2. Кломід або Летрозол у таблетках з другого по шостий день циклу, щоб стимулювати гіпофіз виробляти більше ФСГ.
3. Ін'єкція ХГЛ у вигляді препаратів «Овідрел» або «Прегніл» запускає овуляцію.

Можуть використовуватися препарати з іншими назвами подібного впливу. У довгому протоколі індукцію суперовуляції починають із блокування власного ФСГ, щоб узяти під повний контроль процес дозрівання фолікулів.

Кожен із протоколів має свої плюси та мінуси. Деякі пропонують м'яку стимуляцію і краще підходять як окремий метод лікування, інші дають змогу отримати відразу багато ооцитів і тому є кращими для ЕКЗ. Деякі протоколи гарантують рівномірне дозрівання великої кількості ооцитів, але гальмують дозрівання ендометрію, тому вони підходять для кріоконсервації або відкладеного ЕКЗ. Всі ці нюанси, а також ризики та показання кожної пацієнтки, такі як вік, стан оваріального резерву тощо, враховуються для індивідуального вибору оптимального протоколу стимуляції яєчників.

Ризики індукції овуляції

Будь-які лікарські препарати мають свої побічні ефекти, мають їх і гормональні засоби для індукції овуляції. Однак оскільки вони є гормонами, що виробляються жіночим організмом або синтетичними аналогами, їх побічні ефекти незначні. Зазвичай це стомлюваність, головний біль, мінливість настрою та затримка води в організмі, яка спричиняє набряклість. Всі ці явища є оборотними, вони припиняються після завершення прийняття гормональних препаратів. Крім того, вони необов'язкові — багато жінок добре переносять стимуляцію яєчників, не помічаючи особливих змін у самопочутті.

Інші ризики:

• Розвиток синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). Синдром включає такі симптоми: здуття живота, нудота, блювання, головний біль, біль у животі. Тяжкість СГЯ варіює від легкої до важкої. Важка форма СГЯ потребує госпіталізації, легка та середня важкість проходять самостійно після припинення стимуляції. Зараз СГЯ у тяжкій формі практично не зустрічається завдяки вдосконаленню лікарських препаратів та протоколів стимуляції.
• Багатоплідна вагітність. Навіть м'яка індукція овуляції може призвести до дозрівання більш ніж одного фолікула. Якщо всі вони будуть запліднені, настане багатоплідна вагітність. Якщо в ЕКЗ цей процес контролюється (в матку лікар переносить лише один ембріон), то у разі самостійного зачаття чи ВМІ такого виключити не можна. Багатоплідна вагітність має підвищені ризики. Тому, коли лікар під час ультразвукового контролю виявляє, що домінантних фолікулів кілька, він сповіщає про це пацієнтку та рекомендує утриматися від статевого акту або виконання ВМІ у цьому циклі. Лікування переносять на інший цикл, у якому коригують дозування препаратів або застосовують інший протокол.