(Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора)
Пн.-Пт: 08:00 - 20:00; Сб: 08:00 - 18:00
Як нас знайти?Поява групи методів допоміжних репродуктивних технологій у 80-х рр. ХХ століття дала шанс мільйонам пар відчути радість довгоочікуваної вагітності, в тому числі й у тих випадках, коли традиційна медицина залишалася безсилою. Прагнення підвищити ефективність лікувальних програм ЕКЗ пов’язувалось із необхідністю отримання більшої кількості яйцеклітин хорошої якості під час пункції яєчників, що, звичайно, зумовлювало застосування у тій чи іншій мірі агресивних схем стимуляції суперовуляції.
Лікарі гінекологи-репродуктологи зіткнулися з новим на той час станом — синдромом гіперстимуляції яєчників — ускладненням програм ЕКЗ, що вносило в лікування значний дискомфорт для пацієнтів і в деяких випадках становило загрозу їхньому життю.
Активний розвиток методик ембріологічного етапу програми ЕКЗ дозволив із високою імовірністю ефективності гарантувати вагітність пацієнткам навіть із 1‒2 яйцеклітинами. Впровадження методик кріоконсервації ооцитів та ембріонів, а також розширення знань про синдром гіперстимуляції яєчників сьогодні дозволяють ефективно прогнозувати, лікувати та попереджати це загрозливе ускладнення в сучасній клініці ЕКЗ.
Синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ, СГСЯ, англ. OHSS, класифікація МКХ 10: N98.1) — ятрогенне (штучно створене) ускладнення медикаментозної стимуляції функції яєчників (суперовуляції), яке полягає в надмірній неконтрольованій реакції яєчників на стимуляцію, що має системний вплив.
Згідно з даними різних клінік, частота СГЯ становить від 0,08 до 33 % серед пацієнтів, що пройшли цикл ЕКЗ. Частота важкого СГЯ — від 0,3 до 10 %. На жаль, реєструються летальні випадки — 0,5 % серед випадків важкого СГЯ, що загалом становить 1,5 випадків на 100 тис. проведених циклів ЕКЗ.
Виділяють ранню й пізню форми СГЯ. Ранній СГЯ розвивається не пізніше ніж на 6-й день після трансвагінальної пункції, пізній — через 6-ть днів із моменту пункції. Зазвичай пізній СГЯ пов’язаний з імплантацією вагітності та є відповіддю на потрапляння у кров ХГЛ, що виробляється плодовим яйцем, тому раніше прийнято було вважати виникнення пізнього СГЯ однією з непрямих ознак настання вагітності.
Сьогодні у зв’язку зі значним зниженням кількості випадків СГЯ взагалі, більшість вагітностей у результаті програми ЕКЗ настає без пізнього СГЯ. За ступенем тяжкості виділяють легку, середню та важку форми СГЯ.
Патогенетичний механізм СГЯ сьогодні до кінця не вивчений і є предметом обговорення. Дослідники погоджуються, що пусковим механізмом СГЯ є поява у крові хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ), а у деяких випадках — передовуляторне підвищення рівня ЛГ.
Вважається, що вплив ХГЛ або ЛГ на гранульозні клітини фолікула стимулює утворення й виділення ними так званого фактору Х, який надалі стимулює ангіогенез у створеному жовтому тілі, зумовлює підвищення судинної проникності, що фізіологічно має сприяти функціонуванню жовтого тіла як активного ендокринного органу.
У результаті стимуляції суперовуляції в циклі ЕКЗ утворюється не одне, а множинні жовті тіла, що сприяє значному посиленню механізмів ангіогенезу, а збільшення судинної проникності замість локального набуває системного характеру.
Унаслідок значного збільшення кількості судин у множинних жовтих тілах яєчника, на тлі збільшення судинної проникності відбувається масивний вихід плазми крові в 3-й простір (спочатку — у черевну порожнину, у складних випадках — у плевральну та перикардіальну порожнини), з усіма відповідними наслідками.
Важливим моментом, що замикає «порочне коло» у патогенезі СГЯ є вихід у третій простір альбуміну, який міститься у складі плазми, що ще більше стимулює проникність судин і перерозподіл рідини.
Серйозним наслідком такого перерозподілу рідини є зменшення об’єму крові, що циркулює, та її суттєве згущення. Спостерігається початок ішемії органів із порушенням їхньої функції, тромботичні ускладнення — у першу чергу страждає функція нирок із розвитком гострої ниркової недостатності, надалі можливі такі ускладнення, як ГПМК відповідно до типу ішемічного інсульту. Відсутність адекватного лікування у такій ситуації загрожує здоров’ю й життю пацієнтки.
Якщо патогенетичний механізм зараз не є предметом дискусій, то біохімічна суть «Фактор Х» все ще є предметом обговорення. Згідно з даними багатьох авторів, під час розвитку клінічно значущих форм СГЯ спостерігається підвищення рівня цитокінів — Інтерлейкіни ІЛ1, ІЛ2, ІЛ6, ІЛ8, Про-запальні цитокіни, Фактор некрозу пухлин (TNF-a).
Окремо виділяють так званий вазо-ендотеліальний фактор росту (VEGF), значне підвищення рівня якого, за даними багатьох авторів, корелюється з тяжкістю СГЯ, що дозволяє робити припущення про ключову роль цього чинника у розвитку СГЯ. Зараз вивчається рецепторний апарат яєчника як можливий етап розвитку СГЯ внаслідок надмірної чутливості рецепторів до гонадотропних гормонів.
На жаль, сьогодні поки не названий на 100 % правильний прогностичний фактор розвитку СГЯ. Цей синдром може як розвиватися при 3‒4 фолікулах, так і не розвиватися при більш ніж 20 фолікулах. У літературі описані поодинокі випадки виникнення важких форм СГЯ на тлі самостійної овуляції одного фолікула.
Беручи до уваги патогенетичний механізм, можна виділити фактори ризику розвитку СГЯ:
Звертаючись до лікаря, перш за все пацієнтки скаржаться на здуття живота внаслідок асциту. У третини пацієнток у результаті проведення повноцінної стимуляції суперовуляції спостерігається легкий асцит, що дає можливість зарахувати їх до групи легкої форми синдрому гіперстимуляції яєчників, проте, якщо обсяг асциту не збільшується, такий стан не загрожує здоров’ю та життю пацієнтки й вимагає лише спостереження в динаміці.
Набагато рідше виникає напружений асцит, що супроводжується значними хворобливими відчуттями внаслідок перерозтягнення черевної стінки, а також здавлювання яєчників. При цьому асцитична рідина тисне на діафрагму, що супроводжується задишкою, і на нирки — це може спричинити виникнення ниркової недостатності.
У зв’язку з асцитом можуть виникати нудота, блювання, в окремих випадках — пронос. Проводячи диференціальну діагностику, обов’язково потрібно визначити, чи пов’язані усі виявлені симптоми з недавнім лікуванням безпліддя. Про недавнє проведення стимуляції овуляції можуть свідчити сліди ін’єкцій на шкірі передньої черевної стінки.
Загрозливим клінічним симптомом у пацієнток із СГЯ є зменшення добового об’єму сечі, що свідчить про прогресувальний збій функцій нирок унаслідок порушення їх перфузії через збільшення гемоконцентрації, а також зменшення ОЦК. Дегідратація, спричинена втратою ОЦК, призводить до виникнення ознак порушення перфузії органів, що проявляється сухістю в роті, появою «мушок» перед очима, вираженою загальною слабкістю, підвищенням температури тіла до 38 °C і більше (виникнення гіпертермії в поєднанні з болями в області малого тазу варто диференціювати з перекрутом яєчника, що також можливо на тлі СГЯ).
В окремих випадках названі ознаки дегідратації можуть виникати без прояву асциту, що свідчить про первинне порушення водного балансу організму. Діагностування зазначених симптомів вимагає негайної госпіталізації та початку інфузійної терапії. У вкрай важких і запущених випадках можливе виникнення клініки ГПМК, що вимагає лікування пацієнтки у спеціалізованому відділенні багатопрофільної лікарні, де вона, крім лікування під контролем анестезіолога й гінеколога, зможе отримати консультацію невролога та інших фахівців у разі необхідності.
Бажано, щоб лікування пацієнток з СГЯ проводилося лікарями репродуктивної клініки, тому що вони найкраще знайомі з цим станом і можуть визначити оптимальний шлях діагностики та лікування. Проте у зв’язку з активним проведенням програм у регіональних пацієнтів, основною інформацією про СГЯ повинні володіти як лікарі ЖК та гінекологічних відділень, так і самі пацієнтки. Ведення пацієнтів із СГЯ можна визначити такими пунктами:
Активне спостереження та інформування полягає, у першу чергу, у виявленні пацієнтів групи ризику, інформуванні їх про можливі прояви СГЯ та порядок дій при підозрі розвитку СГЯ. Встановлений зв’язок між лікарем і пацієнткою в більшості випадків дозволяє запобігти виникненню важких форм СГЯ шляхом своєчасного початку лікування, якщо воно необхідне.
У пацієнток групи ризику з початку проведення контрольованої стимуляції яєчників повинен бути сформований правильний режим пиття, харчування, а також охоронний режим. Йдеться про контроль добового обсягу прийнятої рідини — він повинен становити не менше 2 л, зміщення раціону харчування на користь їжі, що містить білок (яйця, сир, нежирне м’ясо). Потрібно відмовитися від статевого життя, важкої фізичної роботи, піднімання важких предметів, занять спортом, бігу, стрибків і т. д., допустимі та корисні легкі прогулянки на свіжому повітрі. Самоконтроль СГЯ пацієнтки повинен бути доповнений обліком добового водного балансу.
Одним із найбезпечніших методів діагностики СГЯ є ультразвукові моніторинги в динаміці. Під час УЗД фіксуються розміри яєчників, кількість вільної рідини в черевній і плевральній порожнинах. У разі необхідності можливе щоденне проведення УЗД, що не створює значного дискомфорту для пацієнтки.
Додаткова лабораторна діагностика проводиться в разі підозри на середню або важку форму СГЯ, рекомендована послідовність обстежень наведена у таблиці. Серед можливих досліджень, що стосуються СГЯ й активно застосовувалися раніше (рівень естрадіолу, Са-125), найраціональніше досліджувати наступні показники крові: гематокрит, коагулограму, загальний аналіз крові, АЛТ, АСТ, рівні білірубіну, креатиніну, сечовини, загального білка, альбуміну.
Зазвичай легка форма СГЯ не вимагає додаткового лікування. Якщо СГЯ прогресує, особливо на тлі вагітності (пізня форма СГЯ) — синдром гіперстимуляції підтримується ХГЛ, що постійно надходить у кров, тому може мати затяжний перебіг та вимагати тривалого періоду спостереження й лікування (іноді до 4 тижнів і більше).
З метою компенсації перерозподілу рідини та утримання її у кров’яному руслі проводиться інфузія препаратів гідроксиетилкрохмалю (Рефортан 6%, Гелофузин, Стерофундин та ін.) — 500 мл /добу, патогенетично обґрунтованим є введення розчину альбуміну людського 10 %, 20 % — 50‒100 мл / добу в разу дефіциту білка в крові, а також антикоагулянтів (низькомолекулярні гепарини).
Інфузійну терапію, особливо із застосуванням препаратів-замісників крові, потрібно проводити під спільним контролем анестезіолога й гінеколога. Серед патогенетично обґрунтованих препаратів ряд досліджень рекомендують використовувати каберголін 0,5 мг 1 р/д 5 днів, а також летразол 2,5 мг 1 р/д 5 днів. Застосування каберголіну має вплив на проникність судин, а летразол завдяки антиестрогенній активності інгібує стероїд-секреторну функцію яєчника, що також сприяє гальмуванню патогенетичного механізму СГЯ.
Тільки у крайніх випадках допускається оперативне лікування при СГЯ. З оперативних методів найчастіше застосовується кульдоцентез, що сприяє короткочасному полегшенню напруженого асциту, але підтримує подальшу втрату альбуміну з аспірованою асцитичною рідиною й вимагає компенсації цієї втрати за допомогою замісної терапії інфузійними препаратами альбуміну.
Порожнинні операції лапароскопічним або лапаротомним доступом можуть застосовуватися лише за життєвими показаннями. Забезпечити під час операції гемостаз яєчників, що знаходяться у стані СГЯ — украй складне завдання, і більшість таких операцій закінчується частковою або повною резекцією яєчників, що, без сумніву, впливає на репродуктивну функцію жінки.
З урахуванням особливостей перебігу СГЯ, без сумніву, доцільно попередити його розвиток взагалі або прогресування з легкої форми у важчу. Для профілактики, у першу чергу, перед початком стимуляції потрібно виявити пацієнток групи ризику. Для них найдоцільнішим є застосування короткого протоколу стимуляції та утримання від великих доз гонадотропінів (так звані «м’які протоколи»).
У якості тригера остаточного дозрівання ооцитів потрібно використовувати замість препаратів ХГЛ препарати агоністи ГРГ. Такий протокол стимуляції протягом останніх років зарекомендував себе як найбільш надійний у контексті ризику розвитку СГЯ і при цьому високоефективний. Доповнює безпеку й надійність цього протоколу можливість кріоконсервації.
Попередження пізнього СГЯ забезпечується перенесенням 1 ембріона або відмовою від перенесення ембріонів у свіжому циклі. Багато клінік, які використовують такі протоколи, повідомляють про відсутність важких форм СГЯ в поєднанні з високою результативністю кріо-циклів протягом останніх кількох років.
Отже, принцип «безпека перш за все» активно закріпився у роботі сучасної клініки ЕКЗ. Адже важливо не тільки допомогти пацієнтам отримати вагітність, але й зробити їхнє лікування безпечним і комфортним, і робота з профілактики СГЯ є важливим етапом такого підходу.