Епідидиміт (запалення придатків яєчка)

Епідидиміт — це стан, що характеризується запаленням придатка яєчка, спіралеподібної трубкоподібної структури, розташованої в задній частині яєчка. Його основна функція — зберігання та транспортування сперми. Коли ця структура запалюється, це зазвичай спричиняє біль, набряк та чутливість мошонки. Хоча це може вражати чоловіків будь-якого віку, захворювання частіше зустрічається у молодих, сексуально активних чоловіків та людей похилого віку з проблемами сечовивідних шляхів.

Симптоми епідидиміту

Симптоми епідидиміту зазвичай починаються з легкого дискомфорту в яєчку, який поступово прогресує до помірного або сильного болю. Ділянка набрякає, червоніє та стає теплою на дотик. Деякі пацієнти відчувають видиме збільшення мошонки з відчуттям тяжкості та тиску. У деяких випадках біль іррадіює в пах або низ живота, ускладнюючи ходьбу або сидіння.

Поширеними є лихоманка, озноб та загальне відчуття нездужання, що вказує на системну реакцію на інфекцію. Також можуть виникати симптоми, пов'язані з сечовипусканням, як-от печіння під час сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання або кров у сечі. У сексуально активних чоловіків можуть спостерігатися виділення з уретри, що свідчить про наявність захворювання, що передається статевим шляхом, як можливої причини. Якщо епідидиміт не лікувати своєчасно, це може призвести до скупчення гною або абсцесу, що значно збільшує біль та ризик ускладнень.

Види епідидиміту

Епідидиміт класифікується переважно за його тривалістю та походженням. За часом початку розрізняють гострий епідидиміт та хронічний епідидиміт. Гостра форма виникає раптово і зазвичай триває менше шести тижнів. У цих випадках симптоми більш виражені та потребують негайного лікування. Хронічний епідидиміт, з іншого боку, триває більше шести тижнів і зазвичай спричиняє постійний, менш інтенсивний, але виснажливий дискомфорт, часто без лихоманки або чітких ознак активної інфекції.

Епідидиміт також можна класифікувати за його причиною: інфекційний або неінфекційний. Інфекційний епідидиміт є найпоширенішим і зазвичай спричинений бактеріями, які піднімаються через уретру до придатка яєчка. Неінфекційний епідидиміт, з іншого боку, може виникнути після травми, напруженої фізичної активності або як аутоімунна реакція.

Причини епідидиміту

Причини епідидиміту різняться залежно від віку пацієнта та його сексуальної поведінки. У чоловіків віком до 35 років більшість випадків пов'язані з інфекціями, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіозом та гонореєю. Ці бактерії можуть проникати через уретру, досягати передміхурової залози, а потім придатка яєчка, викликаючи запалення та біль. У чоловіків старшого віку інфекції сечовивідних шляхів є більш поширеною причиною. Доброякісне утворення передміхурової залози, медичні процедури, як-от катетеризація або цистоскопія, та тривале використання сечових катетерів також підвищують ризик розвитку цього стану.

Інші можливі причини включають вірусні інфекції, спричинені вірусом паротиту, які також можуть вражати придаток яєчка. Так само деякі ліки, що використовуються для лікування серцевих аритмій, можуть спричиняти неінфекційне запалення. У спортсменів або людей, які займаються інтенсивною фізичною активністю, рефлюкс сечі в придаток яєчка під час фізичних навантажень може спровокувати запалення без очевидної інфекції.

Діагностика епідидиміту

Діагноз епідидиміту ґрунтується на поєднанні клінічних симптомів, фізикального огляду та додаткових аналізів. Під час огляду уролог Львова оцінює мошонку на наявність запалення, болючості та збільшення придатка яєчка. У деяких випадках можна розрізнити ізольований епідидиміт та епідидимоорхіт, за якого також спостерігається запалення яєчка.

Для підтвердження діагнозу та виключення інших станів, зокрема перекрут яєчка, невідкладний медичний стан, який можна сплутати з епідидимітом, проводиться доплерівське ультразвукове дослідження мошонки. Це дослідження оцінює кровотік у яєчках та підтверджує наявність запалення або накопичення рідини.

Також призначають аналіз сечі та посіви для виявлення збудників. У пацієнтів з виділеннями з уретри проводять мазок та специфічні тести на хламідіоз та гонорею. У випадках з лихоманкою або ознаками генералізованої інфекції аналізи крові можуть виявити лейкоцитоз та підвищені маркери запалення. Точний діагноз є важливим, оскільки лікування залежить від конкретної причини.

Лікування епідидиміту

Якщо причина бактеріальна, основою лікування є застосування відповідних антибіотиків. Молодим чоловікам призначають антибіотики, активні проти хламідіозу та гонореї, у пацієнтів старшого віку використовуються препарати, що діють проти бактерій сечовивідних шляхів. Важливо пройти повний курс антибіотиків, навіть якщо симптоми швидко покращуються, оскільки передчасне припинення лікування може призвести до рецидиву або ускладнень.

Лікування болю та запалення доповнюється нестероїдними протизапальними препаратами, постільним режимом, підняттям мошонки та холодними компресами. У випадках хронічного або не інфекційного епідидиміту лікування спрямоване на симптоматичне полегшення, а іноді може знадобитися хірургічне втручання, якщо біль не зникає або утворюється абсцес. Також рекомендується тимчасове утримання від статевого життя до завершення лікування та зникнення симптомів.