Лікування ендометріозу

Понад 190 мільйонів жінок у всьому світі мають діагноз ендометріоз —  стан, коли ендометріоподібна тканина розростається та перетворюється на ураження в інших частинах тіла.Це зазвичай характеризується постійним тазовим болем і безпліддям, але може бути пов’язано з втомою, розладами з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і сечовидільної системи.

Основні причини розвитку ендометріозу досі незрозумілі. Серед чинників ризику виділяють генетичну схильність, імунні порушення, ретроградну менструацію (коли менструальна кров потрапляє до черевної порожнини), а також вплив гормонального фону.

Комплекс симптомів, пов’язаних з ендометріозом, сприяє затримці діагностики на багато років, частково через те, що остаточний діагноз може вимагати інвазивної лапароскопічної хірургії та візуалізації уражень ендометріозу.

Сучасні методи лікування ендометріозу: від таблеток до операцій

Лікування ендометріозу вимагає індивідуального підходу. Вибір терапії залежить від тяжкості симптомів, віку пацієнтки та її планів на вагітність. Гінекологи Києва найчастіше використовують медикаментозне лікування, хірургічне втручання або їх комбінацію.

Медикаментозне лікування

Медикаментозна терапія спрямована на зниження активності вогнищ ендометріозу, зменшення болю та пригнічення росту тканин, що реагують на гормони. Лікарські препарати можна умовно поділити на гормональні та симптоматичні.

Гормональна терапія

Гормональні препарати утворюють в організмі стан, за якого тканини ендометріозу перестають рости або атрофуються.

1. Комбіновані оральні контрацептиви (КЗК)

• Пригнічують овуляцію та стабілізують рівень естрогенів.
• Часто застосовуються в безперервному режимі, без перерв на менструацію.
• Плюси: доступність, можливість тривалого вживання, зручність.
• Мінуси: неефективні у разі тяжких форм, можливі негативні ефекти (нудота, мігрені).

2. Прогестини (прогестерон та його аналоги)

• Знижують рівень естрогену, спричиняючи «уявну вагітність», коли зростання ендометрію сповільнюється.
• Приклади: дидрогестерон, медроксипрогестерон, дієногест («Візан»).
• Плюси: добре переносяться, підходять для тривалого вживання.
• Мінуси: можуть спричинити збільшення маси тіла, вугровий висип, перепади настрою.

3. Агоністи та антагоністи ГнРГ (гормону, що регулює вироблення статевих гормонів)

• Тимчасово пригнічують роботу яєчників, спричиняючи «оборотну менопаузу».
• Ефективні за важких форм.
• Плюси: значне зниження болю, зменшення вогнищ.
• Мінуси: виражені негативні ефекти — припливи, остеопороз, сухість піхви.

4. Внутрішньоматкова система з левоноргестрелом (наприклад, «Мірена»)

• Місцева дія гормону на ендометрій та прилеглі тканини.
• Плюси: мінімальні негативні  системні ефекти, ефективність до 5 років.
• Мінуси: не підходить за великих осередків поза матки.

Знеболювальні та допоміжні препарати

• НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) — ібупрофен, напроксен, кетопрофен. Використовуються для тимчасового полегшення болю, особливо під час менструації.
• Спазмолітики, антидепресанти, препарати для лікування супутніх станів (наприклад, СНБР за ендометріозу кишківника).

Хірургічне лікування

Хірургія застосовується, коли медикаменти неефективні, є кісти, спайки, порушення роботи органів або проблеми з фертильністю.

Лапароскопія — мінімально інвазивна операція

• Можна точно діагностувати та одночасно видалити ендометріоїдні осередки, кісти, спайки.
• Операція проводиться через невеликі розрізи, використовується камера.
• Плюси: збереження репродуктивної функції, швидке відновлення, висока ефективність.
• Мінуси: можливий рецидив хвороби протягом 5 років (20–50% жінок).

Інші хірургічні методи

• Видалення кісти яєчника (ендометріоми) із збереженням органу.
• Радикальні операції (наприклад, гістеректомія — видалення матки) — у разі важких форм, що не піддаються лікуванню, і відсутності бажання зберігати фертильність.

Після операції часто призначається гормональна підтримувальна терапія, щоб знизити ризик рецидиву.

Комбінований підхід

На практиці часто використовують поєднання методів:

• Спочатку операція → потім гормони для профілактики рецидиву.
• Або навпаки: гормони до операції для зменшення розмірів вогнищ → лапароскопія.

Комбіноване лікування показує найкращі результати за важких та поширених форм ендометріозу.

Ендометріоз та вагітність

Одна з найсерйозніших проблем, пов'язаних з ендометріозом, — проблема із зачаттям. За оцінками лікарів, до 30–50% жінок із цим діагнозом стикаються з безпліддям. Причиною можуть бути спайки, запалення, порушення овуляції та інші механізми.

Проте вагітність за ендометріозу можлива. Іноді гормональна терапія допомагає відновити фертильність. В інших випадках вдаються до допоміжних репродуктивних технологій, зокрема екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).

Під час вагітності симптоми деяких жінок можуть тимчасово слабшати, проте після пологів можливий рецидив. Тому важливо продовжувати спостереження гінеколога у Львові або в інших центрах «Мати та дитина».

Життя з ендометріозом

Ендометріоз — це не лише біль, а й емоційне виснаження. Жінки із цим захворюванням часто стикаються з нерозумінням, запізнілою діагностикою та почуттям ізоляції. Тому, крім медикаментозної допомоги, важлива психологічна підтримка та активна участь самої пацієнтки в управлінні захворюванням.

Ось кілька практичних порад:

• Ведення щоденника симптомів допомагає відстежувати ефективність терапії.
• Правильне харчування та фізична активність можуть зменшити запалення та покращити загальне самопочуття.
• Терапія з психологом або участь у групах підтримки допомагають впоратися з тривожністю та депресією.
• Освітні ресурси та спілкування з іншими пацієнтками дають почуття контролю та підтримки.

Перспективи та нові дослідження

Попри те, що ендометріоз відомий давно, його вивчення лише нещодавно стало пріоритетом для міжнародної медичної спільноти. Сьогодні вчені працюють у кількох напрямках:

• Нові препарати, які точніше пригнічують осередки хвороби без негативних ефектів гормональної терапії.
• Генетичні дослідження, щоб виявити схильність до хвороби на ранній стадії.
• Імунотерапія, спрямована на корекцію порушень в імунній системі.
• Біомаркери для ранньої діагностики, щоб виявляти ендометріоз без лапароскопії.