Гіперестрогенія: симптоми та лікування

Що таке естрогени? Це найважливіші жіночі статеві гормони. Естрогени відіграють вирішальну роль у регуляції репродуктивної функції жінки, зокрема менструального циклу, розвитку вторинних статевих ознак і підтримці щільності кісток. 

Гіперестрогенія — це стан, що характеризується аномально високим рівнем естрогенів. Коли їх рівень підвищується вище фізіологічної норми, гормональний баланс порушується, потенційно впливаючи на численні системи органів.

Надлишок естрогену не є окремим захворюванням, а скоріше симптомом основної дисфункції ендокринної системи. Цей стан може виникнути через збільшення вироблення естрогену, зниження виведення з організму або поєднання того й іншого. 

Гіперестрогенія може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше спостерігається в репродуктивному віці жінки та приблизно під час менопаузи, коли гормональні коливання більш виражені. У цій статті ми розглянемо поширені симптоми підвищеного естрогену у жінок та поговоримо про сучасні методи лікування цього стану.

Причини виникнення гіперестрогенії

Гіперестрогенія може розвинутися внаслідок різних внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) чинників, які порушують гормональну регуляцію організму. 

Дисфункція яєчників

Яєчники є основними в утворенні естрогену в жіночому організмі. Будь-яке порушення їх нормального функціонування може призвести до надмірної секреції гормонів. Функціональні кісти яєчників можуть секретувати додатковий естроген. Пухлини, що виробляють гормони, можуть автономно вивільняти велику кількість естрогену. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — це ще один стан, за якого відбувається дисбаланс рівня гормонів, що призводить до нерегулярної овуляції та підвищеного домінування естрогену порівняно з прогестероном.

Порушення центральної регуляції

Гіпоталамус та гіпофіз діють як центральні центри гормональної регуляції. Розлади в цих ділянках, як-от аденоми або функціональна дизрегуляція, можуть порушувати вивільнення гонадотропінів (ФСГ і ЛГ), опосередковано сприяючи підвищенню вироблення естрогену або змінюючи механізми зворотного зв’язку.

Порушення функції печінки

Печінка відіграє ключову роль у метаболізмі та виведенні надлишку естрогенів. У таких станах, як-от хронічне захворювання печінки, гепатит або цироз, здатність організму розщеплювати гормони порушується, що призводить до їх накопичення в крові.

Ожиріння

Надлишок жирової тканини діє як ендокринний орган, перетворюючи андрогени на естрогени під дією ферменту ароматази. У жiнок із надмірною вагою та ожирінням це периферичне вироблення естрогену може значно сприяти гіперестрогенії, особливо, коли функція яєчників або печінки також скомпрометована.

Екзогенний вплив естрогену

Зовнішні джерела естрогену можуть призвести до екзогенної гіперестрогенії:

• Тривале застосування препаратів, що містять естроген, як-от оральні контрацептиви або замісна гормональна терапія (ЗГТ), особливо без належного контролю.
• Надмірне споживання фітоестрогенів, природних рослинних сполук, що містяться в сої, насінні льону та деяких рослинних добавках, які можуть імітувати естрогенну активність в організмі.

Генетичні та хронічні захворювання

Деякі пацієнтки можуть мати генетичну схильність до зміненого метаболізму гормонів або чутливості рецепторів. Крім того, хронічні ендокринні або метаболічні розлади, як-от дисфункція щитовидної залози або резистентність до інсуліну, можуть опосередковано сприяти дисбалансу естрогену.

Чи впливає високий рівень естрогенів на овуляцію?

Нерегулярна овуляція може виникати з кількох причин, однією з яких є домінування естрогену. У таких випадках ультразвукове дослідження може виявити стійку кісту замість здорового фолікула. Якщо виявлено кісту або занадто високий рівень естрогену, цикли ЕКЗ можуть бути відкладені або скасовані до нормалізації рівня гормонів. 

Під час ЕКЗ високий рівень естрогену під час стимуляції може знизити частоту настання вагітності під час пересадки свіжих ембріонів. З цієї причини сучаснi репродуктивнi клiнiки використовують заморожені переноси ембріонів.

Коригування протоколів стимуляції може допомогти контролювати рівень естрогену та покращити результати.

Симптоми гіперестрогенії

Серед симптомiв надлишку естрогену гiнекологи вiдмiчають:

• Порушення менструального циклу, рясна, тривала або нерегулярна кровотеча, біль внизу живота або в тазі.
• Передменструальний синдром (ПМС) з вираженими перепадами настрою, плаксивістю та дратівливістю, підвищеним апетитом та сильною тягою до солодкого.
• Збільшення ваги, затримка рідини та набряки.
• Чутливість та збільшення молочних залоз.
• Неврологічні та емоційні симптоми, наприклад головний біль, дратівливість та зниження лібідо.
• Зміни в стані шкіри, наприклад підвищена жирність та вугрові висипання.

Дiагностика гіперестрогенії

Під час візиту до гінеколога у Львові та огляду, кілька характерних ознак можуть викликати підозру на гіперестрогенію. Часто слизові зовнішніх статевих органів набряклі, що може свідчити про гіперактивність естрогенів. Однак для підтвердження діагнозу необхідне гормональне та інструментальне обстеження:

• Основою діагностики є гормональний скринінг, який зазвичай проводиться на 5–7 день менструального циклу. Важливо оцінити рівень естрадіолу в сироватці крові: якщо він виявиться підвищеним, це вказує на гіперестрогенію. Низькі значення прогестерону, особливо в лютеїновій фазі, свідчать про активність естрогену. Додаткові гормони, що оцінюються, охоплюють тестостерон, гормони щитоподібної залози (ТТГ, Т3, Т4) і гормони гіпофіза (ЛГ, ФСГ, пролактин) для оцінки ширшого ендокринного контексту.
• Щоб виявити основну причину гормонального дисбалансу, може знадобитися ряд діагностичних тестів, як-от рентгенографія турецького сідла, електроенцефалографія (ЕЕГ), трансвагінальне УЗД, УЗД молочних залоз та оцінка ендометрію.

Лікування гіперестрогенії

В медичних центрах «Мати та дитина» гінекологи-ендокринологи використовують сучасні методи лікування гіперестрогенії, а саме:

• Ліки, які пригнічують вироблення естрогену або посилюють активність прогестерону, щоб відновити баланс.
• Таргетну гормональну терапію для уповільнення гіперплазії ендометрію або росту міоми матки.
• Коригування ваги.
• Хірургічне втручання, а саме лапароскопія, якщо присутні структурні патології, як-от кісти яєчників, міоми або стійка гіперплазія ендометрія.
• Післяопераційна замісна гормональна терапія (ЗГТ).