Безпліддя у жінок: симптоми та лікування

Тривала відсутність вагітності є поширеною причиною звернення до лікаря. У таких випадках йдеться не про окрему проблему, а про комплекс порушень репродуктивної функції, які потребують поетапної медичної оцінки. Сучасні методи дають змогу встановити можливі причини непліддя та підібрати обґрунтоване лікування.

Що таке безпліддя у жінок

Жіноче безпліддя діагностують, якщо вагітність не настає протягом 12 місяців регулярного статевого життя без контрацепції. У жінок після 35 років цей термін скорочується до 6 місяців через вікове зниження фертильності.

Тривала відсутність вагітності є підставою для медичного обстеження та визначення причин порушення репродуктивної функції. У медичному центрі «Мати та дитина» ми розуміємо, що за кожною парою стоїть своя унікальна історія, і наша мета – знайти рішення саме для вас.

Основні причини безпліддя у жінок

Причини безпліддя у жінок надзвичайно різноманітні, вони часто поєднуються між собою. Серед найпоширеніших факторів виділяють наступні:

1. Порушення овуляції. Є однією з провідних причин безпліддя, оскільки за відсутності дозрівання або виходу яйцеклітини запліднення неможливе. В основі таких порушень часто лежить дисфункція яєчників, а найпоширенішою причиною ановуляції є СПКЯ, який діагностують у 5-10% жінок репродуктивного віку.
2. Трубний фактор безпліддя. Пов’язаний з ураженням маткових труб і перешкоджає зустрічі яйцеклітини та сперматозоїда. Найчастіше виникає після запальних захворювань органів малого таза.
3. Ендометріоз. Супроводжується хронічним запаленням, утворенням спайок і може призводити до порушень імплантації.
4. Гормональні порушення. Захворювання щитоподібної залози, гіперпролактинемія та дисфункція гіпофіза можуть провокувати збої менструального циклу та овуляції.
5. Маткові фактори. Міома, поліпи ендометрія, аномалії будови матки та тонкий ендометрій можуть ускладнювати імплантацію ембріона.

Вікові зміни займають особливе місце серед причин безпліддя у жінок. Після 35 років різко зростає частота хромосомних аномалій у яйцеклітинах, а кількість фолікулів, здатних до овуляції, прогресивно зменшується. Дослідження показали, що жінки після 35 років мають значно більший ризик непліддя незрозумілої етіології в порівнянні з молодшим віком.

Діагностика безпліддя у жінок

Обстеження при підозрі на безпліддя проводять поетапно та відповідно до клінічних показань. Його метою є виявлення чинників, що перешкоджають настанню вагітності, і визначення подальшої тактики.

Симптоми безпліддя у жінок

Головний симптом – це неможливість завагітніти при регулярному статевому житті без використання контрацепції. Однак існують також інші ознаки, які варто враховувати:

• нерегулярні менструації або їх повна відсутність;
• надмірно болючі, рясні або, навпаки, дуже скупі місячні;
• міжменструальні кров'яні виділення;
• біль під час статевих контактів;
• ознаки гормонального дисбалансу: акне, надмірне оволосіння, випадіння волосся;
• виділення з молочних залоз поза вагітністю.

У частини жінок зміни, що впливають на репродуктивну функцію, не мають клінічних проявів і можуть бути виявлені лише під час обстеження.

Гінекологічне обстеження

Консультація гінеколога включає детальний збір анамнезу: скільки років жінка намагається завагітніти, які були вагітності раніше, чи були гінекологічні операції, запальні захворювання, особливості менструального циклу. Огляд на кріслі допомагає виявити анатомічні особливості статевих органів, запальні процеси, новоутворення.

УЗД органів малого таза

Ультразвукове дослідження є одним з основних методів оцінки стану репродуктивних органів. Його проводять у різні дні менструального циклу для аналізу ендометрія, виявлення змін у репродуктивних органах, зокрема поліпів або міом матки, та оцінки яєчників. Під час обстеження також визначають кількість антральних фолікулів, що є одним із показників оваріального резерву.

Гормональний профіль

До основних досліджень належать:

• ФСГ (фолікостимулювальний гормон) – вимірюється на 2–3 день циклу;
• естрадіол – також на початку циклу;
• ЛГ (лютеїнізувальний гормон);
• прогестерон – у другій фазі циклу для підтвердження овуляції;
• пролактин;
• гормони щитоподібної залози (ТТГ, вільний Т4);
• тестостерон і ДГЕА-С при підозрі на гіперандрогенію.

Аналіз гормонів допомагає виявити ендокринні причини безпліддя. 

Оцінка оваріального резерву

Оваріальний резерв – це запас яйцеклітин, які залишилися в яєчниках жінки. Одним із найінформативніших маркерів вважається антимюллерів гормон (АМГ). Рівень АМГ практично не залежить від дня циклу та відображає функціональний резерв яєчників. Нормальні значення АМГ:

• у 30 років – зазвичай перевищують 2 нг/мл;
• у 35 років – близько 1,5 нг/мл;
• у 40 років – приблизно 1 нг/мл.

Низькі показники АМГ вказують на зменшений оваріальний резерв, але не означають неможливість завагітніти, просто час для зачаття обмежений.

Додаткові методи діагностики

Залежно від результатів базового обстеження можуть знадобитися додаткові процедури:

• гістеросальпінгографія (ГСГ) – рентгенологічне дослідження для оцінки прохідності маткових труб;
• гістероскопія – ендоскопічний огляд порожнини матки;
• лапароскопія – малоінвазивна операція для діагностики ендометріозу, спайкового процесу, патології яєчників;
• генетичні тести при підозрі на спадкові фактори.

У медичному центрі «Мати та дитина» ми проводимо повний спектр діагностичних процедур, використовуючи сучасне обладнання та міжнародні протоколи.

З чого починається лікування безпліддя

Успішне лікування безпліддя у жінок починається з точної діагностики та обґрунтованого вибору подальших кроків.

Консультація репродуктолога

Репродуктолог – це лікар, який спеціалізується на проблемах фертильності. Консультація фахівця включає аналіз усіх результатів обстеження, оцінку шансів завагітніти природним шляхом або з медичною допомогою. Лікар враховує не лише діагноз, а й вік жінки, тривалість безпліддя, наявність супутніх захворювань, побажання подружжя.

Формування індивідуального плану лікування

На основі всіх даних лікар складає покроковий план: що робити спочатку, які методи використовувати, скільки часу відвести на кожен етап. Для молодих жінок із легкими формами порушень часто достатньо консервативного лікування. Для жінок старшого віку або при тяжких формах безпліддя може знадобитися негайний перехід до ДРТ.

Методи лікування безпліддя у жінок

Питання, як лікувати безпліддя у жінок, завжди вирішується індивідуально, оскільки підходи залежать від виявленої причини та можуть варіюватися від корекції способу життя до медикаментозного, хірургічного лікування або застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Гормональна терапія та відновлення овуляції

Якщо причина безпліддя пов’язана з ановуляцією, застосовують медикаментозні методи стимуляції овуляторного процесу. Зазвичай використовують гормональні засоби, що впливають на регуляцію функції яєчників і підтримують ріст фолікулів. У разі недостатньої відповіді можливе призначення більш інтенсивних схем стимуляції.

Лікування ендометріозу та СПКЯ

Лікування СПКЯ при плануванні вагітності спрямоване на відновлення овуляції та корекцію метаболічних порушень. За наявності інсулінорезистентності можуть застосовувати інсулінсенситайзери та методи індукції овуляції. Контроль маси тіла, харчування та фізична активність також відіграють важливу роль. Ендометріоз лікують гормональними препаратами, які пригнічують ріст ендометріоїдних вогнищ, або хірургічно видаляють осередки захворювання лапароскопічним методом.

Лапароскопічні методи

Лапароскопія – мініінвазивна операція через невеликі проколи. Її використовують для усунення спайок, видалення ендометріоїдних кіст, висічення вогнищ ендометріозу. Лапароскопія поєднує діагностику та лікування. Цей метод допомагає оцінити стан органів малого таза й одразу усунути виявлені проблеми.

Лікування трубного фактора

При непрохідності маткових труб можливе хірургічне відновлення прохідності, але ефективність цього методу обмежена. Альтернативою є ЕКЗ, при якому труби взагалі не беруть участі в процесі запліднення.

Внутрішньоматкова інсемінація

Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ) – це введення оброблених сперматозоїдів безпосередньо в порожнину матки в період овуляції. Метод ефективний при легких формах безпліддя, зниженій рухливості сперматозоїдів, цервікальному факторі. Зазвичай проводять 3-4 цикли ВМІ перед тим, як переходити до складніших методів лікування.

Допоміжні репродуктивні технології

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) є одним із найефективніших методів лікування безпліддя. Під час процедури яйцеклітини отримують шляхом пункції фолікулів під контролем УЗД, запліднюють in vitro (у лабораторії) стандартним методом або за допомогою ІКСІ (інтрацитоплазматична ін'єкція). Після цього ембріон переносять у порожнину матки. Сучасні технології допомагають проводити генетичне тестування ембріонів перед перенесенням, що підвищує ймовірність настання вагітності та знижує ризик ранніх репродуктивних втрат.

Скільки часу може зайняти лікування

Тривалість лікування безпліддя індивідуальна, вона залежить від багатьох чинників.

Вплив віку

Вік – найважливіший фактор, що впливає як на тривалість лікування, так і на його результат. У жінок до 35 років є більше часу для спроб консервативної терапії. Після 35, особливо після 38-40 років, кожен місяць на рахунку, тому лікарі рекомендують не затягувати з переходом до інтенсивніших методів лікування.

Індивідуальні фактори

Тривалість лікування значною мірою визначається характером порушень репродуктивного здоров'я жінки. За наявності ізольованої ановуляції корекція часто можлива протягом кількох циклів стимуляції. Такі стани, як ендометріоз або спайковий процес, можуть потребувати хірургічного втручання з подальшим періодом відновлення, що займає кілька місяців. При синдромі полікістозних яєчників лікування зазвичай починають із корекції метаболічних порушень, на що може знадобитися від 3 до 6 місяців.

Прогноз і репродуктивні ризики

Лікар оцінює прогноз і можливі репродуктивні ризики з урахуванням віку, оваріального резерву, тривалості безпліддя та супутніх захворювань. Поєднання цих чинників допомагає визначити ймовірність настання вагітності, ризик зниження ефективності лікування з часом та необхідність своєчасної зміни лікувальної тактики.

Коли рекомендують переходити до допоміжних репродуктивних технологій

У низці клінічних ситуацій тривалі спроби зачаття природним шляхом можуть бути недоцільними. У таких випадках лікар може рекомендувати перехід до програм екстракорпорального запліднення.

Показання до ЕКЗ у жінок

Коли потрібно ЕКЗ? Абсолютні показання:

• двостороння непрохідність або відсутність маткових труб;
• тяжкий чоловічий фактор безпліддя;
• виснаження оваріального резерву;
• генетичні захворювання, що потребують преімплантаційної діагностики.

Коли консервативне лікування неефективне

За відсутності результату після 3-4 циклів стимуляції овуляції зі внутрішньоматковою інсемінацією доцільно переходити до ЕКЗ. При ендометріозі екстракорпоральне запліднення розглядають у разі ненастання вагітності протягом 6–12 місяців після лапароскопічного лікування. За незрозумілих форм безпліддя ЕКЗ показане після року невдалих спроб зачаття з медичною підтримкою.

Вік як фактор прийняття рішення

Жінкам після 38-40 років часто рекомендують розглядати екстракорпоральне запліднення як один з основних методів лікування. За статистичними даними, частота народження живої дитини після одного циклу ЕКЗ становить:

• до 35 років – близько 40-50%;
• у віці 35-37 років – 30-40%;
• у 38-40 років – близько 25%;
• після 40 років – 15-20%;
• у 43 роки та старше – приблизно 5% за цикл при використанні власних яйцеклітин.

З віком тактика лікування зазвичай потребує швидшого переходу до інтенсивніших репродуктивних методів.