Лікування дисплазії шийки матки

Дисплазія шийки матки — це передраковий стан, за якого відбувається порушення структури епітеліальних клітин шийки матки. Це викликано постійною інфекцією вірусу папіломи людини (ВПЛ) у тканини шийки матки. Найпоширенішими типами є ВПЛ 16 та 18, які відповідальні за 50% раку шийки матки. ВПЛ 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66 і 68 є іншими онкогенними типами ВПЛ. ВПЛ — це інфекція, що передається статевим шляхом, вірусне навантаження якої зменшується 8–24 місяців після контакту. Постійна інфекція призводить до дисплазії, яка, якщо її не лікувати, може призвести до раку шийки матки. Процес зазвичай повільний і триває кілька років. Через повільне прогресування вона піддається плановому скринінгу за допомогою мазка Папаніколау та/або тесту на ВПЛ залежно від віку та історії пацієнта.

Ступені дисплазії

Перш ніж розпочати лікування, важливо визначити ступінь ураження на консультації гінеколога у Львові або інших центрах «Мати та дитина»:

• CIN 1 (легка дисплазія) — зміни у поверхневому шарі епітелію.
• CIN 2 (помірна дисплазія) — ураження середнього шару.
• CIN 3 (важка дисплазія) — глибоке ураження, передрак.

Основні методи лікування дисплазії шийки матки

Лікувальна тактика залежить від ступеня дисплазії, віку жінки, наявності ВПЛ та репродуктивних планів. Розглянемо ключові методи лікування.

Динамічне спостереження (при легкій дисплазії — CIN 1)

У разі легкої дисплазії (особливо в молодих жінок) часто обирають вичікувальну тактику, оскільки у 60–70% випадків зміни зникають самостійно протягом 1–2 років.

Контроль охоплює:

• повторний ПАП-тест кожні 6 місяців;
• ВПЛ-тест;
• кольпоскопію для спостереження змін.

Така тактика підходить, якщо немає ознак агресивного ВПЛ або додаткових чинників ризику.

Медикаментозне лікування

У разі виявлення ВПЛ, запалення або мікрофлори, що заважає одужанню, призначають:

• противірусні препарати (наприклад, інтерферони або імуностимулятори);
• свічки або креми для локального застосування (наприклад, Панавір, Генферон);
• лікування супутніх інфекцій (хламідіоз, гарднерельоз тощо);
• засоби для відновлення мікрофлори піхви.

Варто зазначити, що препарати не лікують дисплазію напряму, але створюють умови для самовідновлення тканин і посилення імунної відповіді.

Кріодеструкція (заморожування)

Процедура, під час якої патологічні клітини заморожуються рідким азотом. Клітини гинуть, а замість них виростає здорова тканина. Не підходить у разі глибокого ураження (CIN 2–3), не проводиться гістологічний аналіз тканини. На сьогодні процедура майже не використовується та вважається неефективною. 

Діатермокоагуляція (електрокоагуляція)

Метод припікання патологічної ділянки електричним струмом. Застарілий, але іноді застосовується.

• Плюси: ефективний при поверхневих змінах.
• Мінуси: ризик утворення рубців, що небезпечно для жінок, які ще не народжували.

Лазерна вапоризація (лазеротерапія)

Сучасний та делікатний метод видалення змінених клітин за допомогою лазерного променя.

• Плюси: висока точність, мінімальне пошкодження здорових тканин, без рубців.
• Мінуси: висока вартість, обмежене використання при глибокому ураженні.

Радіохвильова терапія

Один із найефективніших методів, за якого змінені тканини видаляють радіохвильовим ножем. Це метод вибору гінекологів у разі CIN 2–3.

• Плюси: мінімальна травматизація, швидке загоєння, можливість взяття біопсії, мінімальний ризик ускладнень.
• Мінуси: потребує спеціального обладнання.

Конусоподібна ексцизія шийки матки (конотація)

Хірургічне видалення конусоподібної частини шийки з ураженими тканинами (часто при CIN 3 або підозрі на рак). Проводиться лазером, скальпелем або петлею.

• Плюси: максимально повне видалення небезпечних клітин, точна гістологія.
• Мінуси: можливі ускладнення у майбутній вагітності (вкорочення шийки матки).

Після лікування

Жінки потребують регулярного нагляду:

• ПАП-тест та ВПЛ-тест — кожні 6–12 місяців;
• кольпоскопія;
• контроль наявності запалення, інфекцій.

Повноцінне спостереження триває мінімум 3–5 років, щоб виключити рецидиви.м