Лікування гонореї (триперу)

Гонорея — це інфекція, що передається статевим шляхом, або ЗПСШ, спричинена бактерією Neisseria gonorrhoeae. Можна заразитись через незахищений вагінальний, оральний та анальний секс з інфікованою людиною. Крім того, інфікована мати може передати інфекцію дитині під час пологів.

Одним із тривожних аспектів триперу є те, що організм людини не виробляє до неї стійкого імунітету. Це означає, що людина може інфікуватися кілька разів, навіть після успішного лікування. 

Симптоми гонореї

Інкубаційний період гонореї триває від 2 до 14 днів, причому симптоми зазвичай з’являються протягом 2–6 днів після зараження. Однак інфекція може залишитися непоміченою — до 50% жінок не мають симптомів. Внаслідок чого багато інфікованих людей можуть несвідомо поширювати хворобу або відкладати звернення по лікування, підвищуючи ризик серйозних ускладнень.

Симптоми гонореї у жінок:

• Печіння або біль під час сечовипускання.
• Аномальні виділення з піхви.
• Біль під час статевого акту.
• Лихоманка і біль внизу живота.

Симптоми гонореї у чоловіків:

• Хворобливе і часте сечовипускання.
• Виділення з уретри (часто жовті або зелені).
• Почервоніння та припухлість на отворі статевого члена.

Ускладнення гонококової інфекції

Якщо не лікувати гонорею, вона може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Коли гонокок потрапляє в кров і поширюється всім тілом, це може спричинити дисеміновану гонорейну інфекцію — рідкісний, але небезпечний стан. Зазвичай він починається з раптової високої температури та призводить до симптомів, що вражають суглоби, шкіру та внутрішні органи.

Важкі ускладнення залежно від ураження органів:

• Менінгіт — запалення захисних оболонок головного мозку.
• Епідуральний абсцес — скупчення гною навколо спинного мозку.
• Абсцес печінки — інфекція, яка спричиняє заповнені гноєм кишені в печінці.
• Ендокардит — інфекція внутрішньої оболонки серця.
• Міоперикардит — запалення серцевого м'яза і перикарда.
• Пневмонія — ураження легеневої тканини.
• Теносиновіт — запалення сухожильних оболонок.
• Артрит — запалення суглобів, особливо кистей, стоп, колін і великих суглобів.
• Перигепатит — запалення тканини, що оточує печінку.

Видимі ознаки розповсюдження інфекції:

• Геморагічний висип — червоний висип, який з’являється біля суглобів рук і ніг. Починається як маленькі червоні плями, які швидко збільшуються та утворюють наповнені рідиною пухирі з кров’яним вмістом.
• Гонококовий артрит — вражає переважно один суглоб за раз. Зазвичай уражаються суглоби пальців рук, ніг, колін, ліктів, щиколоток, плечей і стегон. Симптоми охоплюють раптовий початок лихоманки, набряк, почервоніння та біль над суглобом, обмежена мобільність.
• Долонно-підошовний кератоз (гонорейний кератоз) — темні, потовщені ділянки шкіри на долонях і підошвах, які нагадують мозолі або затверділу шкіру.

Діагностика гонореї

Діагноз гонореї встановлюється шляхом поєднання клінічної оцінки та лабораторних досліджень. Регулярне обстеження особливо рекомендується сексуально активним особам, які мають нових або кількох партнерів.

Серед лабораторних досліджень, якi сьогоднi використовують гiнекологи та урологи:

• Одним із основних лабораторних методів діагностики гонореї є мікроскопічне дослідження мазка, пофарбованого за Грамом. Цей метод дає змогу розрізнити бактерії на дві основні групи — грампозитивні та грамнегативні — залежно від хімічних і фізичних властивостей їх клітинної стінки. Дослідження вважається більш точним у випадку з чоловіками. У жінок ж його чутливість значно нижча і становить лише 30–50%.
• Бактеріальний посів — метод може бути призначений гінекологом у Києві для виявлення наявності інфекції, матеріал береться з виділень з уретри, піхви, шийки матки або прямої кишки. 
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) — високочутливий метод визначення ДНК бактерій. Вважається одним із найточніших і бажаних тестів, особливо для жінок.

У випадках підозри на хронічну або приховану інфекцію може бути використаний провокаційний тест. Це передбачає введення препарату, який стимулює імунну систему, щоб спровокувати виділення бактерій, які потім можуть бути виявлені в лабораторних тестах. У цьому випадку пацієнтів заздалегідь інформують про можливі негативні ефекти, зокрема підвищення температури, біль у м'язах, загальна слабкість.

Лікування гонореї

Гонорею лікують антибіотиками, зазвичай одноразовими ін’єкціями та пероральними таблетками. Обидва партнери повинні пройти лікування, щоб запобігти повторному зараженню.

План лікування складається індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням форми та стадії захворювання, загального стану здоров’я пацієнта, віку та будь-яких супутніх захворювань.

Лікування може охоплювати:

• Антибіотики (часто з кількох груп через резистентність).
• Імуностимулятори для підтримки імунної системи.
• Аутогемотерапія (введення власної крові пацієнта).
• Гоновакцина (використання в інфекційних захворюваннях).
• Місцеве лікування (мазі, антисептичні промивання, вагінальні ванни, тампонади або масаж уретри).
• Антисептичні мікроклізми (за потреби).

Приблизно через місяць після лікування провести контрольний ПЛР-тест для підтвердження одужання.

Що кажуть дослiдження?

У 2020 році 82,4 мільйона нових інфекцій гонореї відбулося в усьому світі серед дорослих віком від 15 до 49 років. Зазвичай більшість жінок не виявляють жодних симптомів, чоловіки помічають виділення зі статевого члена. Коли симптоми все ж з’являються у жінок, найпоширенішою ознакою є виділення з піхви.

Якщо гонорею не лікувати, вона може призвести до серйозних проблем із сексуальним і репродуктивним здоров’ям, зокрема безпліддя, запальні захворювання органів малого таза та хронічний тазовий біль. Це також значно підвищує ризик зараження ВІЛ.

Інфекція непропорційно вражає вразливі групи населення, зокрема чоловіків, які мають секс з чоловіками, працівників секс-бізнесу, трансгендерних жінок, підлітків і молодих людей у країнах із високим рівнем поширеності.

Одним із найбільш тривожних подій є зростання резистентної до антибіотиків гонореї. З часом N. gonorrhoeae стає стійкою до багатьох раніше ефективних антибіотиків. Це означає, що лікування стає важчим, і існує реальний ризик того, що інфекція стане невиліковною в майбутньому.

Гонорею можна вилікувати за допомогою антибіотиків. Сьогоднi фахiвцi використовують цефтріаксон, що вводиться у вигляді ін’єкцій. Також можна використовувати цефіксим всередину в поєднанні з азитроміцином як альтернативу.