Сифіліс: симптоми та лікування

Сифіліс — це інфекційне захворювання, яке спричиняє бактерія Treponema pallidum, що належить до спірохет. Зазвичай інфекція передається статевим шляхом, але також може передаватися через кров, трансплацентарно (від матері до плода), під час пологів, а в рідкісних випадках — через побутові контакти у разі недотримання правил гігієни.

Це одна з найбільш небезпечних інфекцій, що має потенціал тривалого прихованого перебігу та ураження різних систем організму — шкірної, нервової, серцево-судинної, кісткової та репродуктивної.

Як передається сифіліс:

• Незахищений вагінальний, оральний чи анальний секс з інфікованим партнером.
• Через контакт зі слизовими або шкірою, на якій є висипи або виразки.
• Від матері до дитини під час вагітності (вроджений сифіліс).
• Через заражені інструменти (тату-салони, манікюрні прилади, шприци — рідко).

Стадії та симптоми сифілісу

Первинний сифіліс

• Початок: через 2–6 тижнів після зараження.
• Головна ознака — твердий шанкр. Це виразка з твердими краями, без болю, яка виникає на місці проникнення збудника (статеві органи, рот, анус).
• Лімфаденопатія — збільшення поруч розташованих лімфовузлів.
• Виразка зазвичай гоїться сама за 3–6 тижнів, навіть без лікування, але хвороба переходить у наступну фазу.

Вторинний сифіліс

Настає через 6–12 тижнів після шанкра. Симптоми:

• Генералізований висип (часто на долонях і стопах, симетричний, не свербить).
• Плоскі широкі кондиломи в області геніталій або анусу.
• Лихоманка, слабкість, біль у м’язах, головний біль.
• Випадіння волосся, ураження слизових оболонок.

Ці прояви можуть зникати та повертатися хвилями.

Прихований сифіліс

• Безсимптомна фаза, коли ознак захворювання немає, але тести позитивні.
• Може тривати роками, іноді — усе життя, якщо хворий не лікується.

Третинний сифіліс (пізній, гумозний)

• Виникає через 5–30 років без лікування.
• Вражає серце, мозок, судини, кістки, внутрішні органи.
• Можливі руйнівні підшкірні ущільнення (гуми), нейросифіліс, психічні розлади, параліч, сліпота.

Діагностика сифілісу

Через те, що симптоми можуть бути непомітними або схожими на інші хвороби, точна діагностика ґрунтується на поєднанні клінічних даних та лабораторних тестів.

Перший крок — це збір анамнезу та візуальне обстеження:

• лікар запитує про статеві контакти, використання захисту, симптоми;
• проводиться огляд шкіри, слизових оболонок, статевих органів;
• шукаються ознаки виразок (шанкра), висипу, збільшених лімфовузлів.

Зазвичай сифіліс виявляється вже на прихованій стадії, тому клінічні ознаки можуть бути відсутні — і тоді на перший план виходить лабораторна діагностика.

Аналізи

Серологічні тести — це основа сучасної діагностики сифілісу. Тести виявляють антитіла до бактерії Treponema pallidum.

Неспецифічні (скринінгові) тести:

• RPR (Rapid Plasma Reagin).
• VDRL (Venereal Disease Research Laboratory).

Ці тести шукають антитіла до речовин, що вивільняються в організмі внаслідок інфекції. Вони:

• використовуються для первинного виявлення;
• дешеві та швидкі;
• показують титр — ступінь активності інфекції;
• можуть бути хибнопозитивними за інших хвороб (ВІЛ, аутоімунні захворювання, гепатити).

Специфічні тести:

• TPHA (Treponema pallidum Hemagglutination Assay)
• TPPA (Treponema pallidum Particle Agglutination Assay)
• FTA-ABS (Fluorescent Treponemal Antibody Absorption)

Ці тести шукають антитіла саме до Treponema pallidum. Вони:

• підтверджують діагноз після позитивного скринінгового тесту;
• залишаються позитивними на все життя навіть після лікування (не використовуються для контролю лікування);
• високоспецифічні, але не дають інформації про стадію хвороби.

Мікроскопія в темному полі

• Метод прямого виявлення збудника сифілісу.
• Застосовується при первинному сифілісі — з мазка виразки.
• У спеціальному мікроскопі видно спіралеподібні бактерії.
• Метод вимагає досвіду та наявності обладнання, тому рідко використовується в рутинній практиці.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

• ПЛР-тест виявляє ДНК Treponema pallidum.
• Використовується з мазків, біоптату, спинномозкової рідини.
• Чутливіший на ранніх стадіях та у разі нейросифілісу.
• Широко застосовується в сучасній лабораторній діагностиці, особливо у важких або атипових випадках.

Дослідження спинномозкової рідини

Проводиться за підозри на нейросифіліс, особливо за уражень нервової системи, у ВІЛ-позитивних пацієнтів, за повторюваного або пізнього сифілісу

Методи:

• Аналіз клітинного складу та білка у спинномозковій рідині.
• VDRL спинномозкової рідини — специфічний для нейросифілісу.

Комбіновані сучасні алгоритми

Є два основні підходи:

• Класичний (традиційний): Спочатку — RPR/VDRL → потім TPHA/FTA.
• Зворотний (новіший): Спочатку — специфічний тест (наприклад, TPPA) → далі — RPR для оцінки активності.

Такий підхід застосовують у деяких лабораторіях для раннього виявлення хронічного чи латентного сифілісу.

У разі негативного результату тесту та наявності підозрілих симптомів призначають повторний тест через 2–4 тижні. Контактні особи також повинні пройти обстеження, навіть якщо немає симптомів.

Лікування сифілісу

Сифіліс ефективно лікується, особливо на ранніх стадіях. Основна мета — знищити збудника та запобігти ускладненням.

1. Препарат вибору — пеніцилін:

• Бензатиновий пеніцилін G — вводиться внутрішньом’язово.
• Різні схеми залежно від стадії:
  
  
• Первинний, вторинний, ранній прихований сифіліс: одноразова ін’єкція 2,4 млн ОД.
• Пізній прихований або третинний сифіліс: 3 ін’єкції по 2,4 млн ОД з інтервалом у тиждень.

2. Альтернативи за алергії:

• Доксициклін (100 мг 2 р/день 14–28 днів)
• Азитроміцин — застосовується з обережністю через резистентність.
• Цефтріаксон — у деяких схемах як ін’єкційний варіант.

3. У вагітних:

• Лікування лише пеніциліном.
• За алергії проводиться десенсибілізація в умовах стаціонару.

4. Контроль ефективності лікування:

• Серологічний моніторинг: RPR/VDRL через 3, 6, 12 місяців.
• Падіння титру антитіл у 4 рази вказує на успіх терапії.
  
  

Ускладнення та наслідки

Без належного лікування сифіліс переходить у пізні стадії з ураженням внутрішніх органів і систем:

• Нейросифіліс: Запалення оболонок мозку і спинного мозку, може викликати паралічі, втрату чутливості, деменцію, психози.
• Серцево-судинний сифіліс: Ураження аорти (аортит), аневризми, ураження клапанів серця.
• Гумозний сифіліс: Формування твердих вузлів (гум), які руйнують шкіру, кістки, органи.
• Вроджений сифіліс: Ураження плода (глухота, деформації кісток, сліпота, смерть), можливі викидні, мертвонародження.
• Інфікування інших: Людина з активним сифілісом є заразною для партнера.

Прогноз та відновлення

• У разі раннього лікування: Повне одужання без наслідків, зникають симптоми, знижується рівень антитіл.
• У разі пізнього виявлення: Частина змін (особливо за нейросифілісу чи серцевих уражень) є незворотною. Потреба в додатковому лікуванні та реабілітації.
• Серологічний контроль: Необхідно здавати тести на антитіла у визначені терміни. Якщо титр не знижується, можливо, потрібне повторне лікування.
• Статеве життя: Утримання від статевих контактів до повного завершення лікування.