Параоваріальна кіста яєчника — це заповнене рідиною однокамерне утворення, яке носить доброякісний характер і часто має безсимптомний перебіг. Параоваріальна кіста не стає злоякісною, однак залишати без уваги її не варто. Така кіста може давати ускладнення, іноді навіть потребувати хірургічного втручання. Розвивається така кіста між шарами очеревини, не пов’язана з яєчником, але розташована близько до нього. Новоутворення росте дуже повільно, жінка може не знати про існування параоваріальної кісти довгий час. Ці кісти найчастіше виявляються в широкій зв’язці матки і переважно вражають жінок у віці від 20 до 40 років, хоча вони також можуть бути виявлені у жінок у постменопаузі.
Параоваріальні кісти можуть мати різні розміри. Хоча багато з них залишаються невеликими, іноді вони можуть значно збільшуватися, чинячи тиск на сусідні органи. Кровопостачання цих кіст відбувається з тонких судин, що беруть початок у брижі фаллопієвої труби.
На відміну від кісти яєчника, параоваріальні кісти не мають прямого анатомічного зв’язку з яєчником. Замість цього вони розташовані між шарами широкої зв’язки, що прилягає до фаллопієвої труби, яка може стискатися, коли кіста збільшується. Цей механічний тиск може порушити функцію маткових труб, що призведе до трубно-перитонеального безпліддя.
Причини виникнення параоваріальних кіст яєчника до кінця не виявленя.
Відомо,що вони виникають під час внутрішньоутробного розвитку. Класифікуються параоваріальні кісти за розмірами, формою, локалізацією та рухомістю.
Симптоми захворювання
Загалом параоваріальні кісти протікають безсимптомно i часто виявляються випадково під час планового гінекологічного УЗД. Однак, коли симптоми з’являються, вони пов’язані з розміром і розташуванням кісти.
Найбільш поширеним клінічним проявом є повторюваний біль або дискомфорт внизу живота, зазвичай локалізований з боку кісти. Біль часто буває легким або періодичним, але може стати більш стійким у міру зростання кісти. Може погіршитися після фізичної активності, статевого акту.
Також симтомами таких кіст може бути порушення сечовипускання, запори, дискомфорт під час статевого життя, збільшення об’єму живота, труднощі з зачаттям.
Діагностика параоваріальної кісти
Параоваріальну кісту зазвичай виявляють за допомогою ультразвукового дослідження, У складних випадках може знадобитися додаткова візуалізація, зокрема МРТ та КТ з контрастом.
Лікування параоваріальної кісти яєчника
На сьогодні за безсимптомного перебігу та відсутності ускладнень параоваріальні кісти невеликих розмірів не потребують лікування.
Хірургічне втручання рекомендується у разі великих кіст, що спричиняють хронічний біль або непрохідність маткових труб, особливо у жінок, які планують вагітність.
Лапароскопічне видалення кісти є кращим методом, який передбачає інклюзивне втручання та швидке відновлення після операції. За допомогою лапароскопії можна відправити видалену тканину на гістологічне дослідження для виключення злоякісності.
Вплив захворювання на репродуктивну функцію
Для деяких жінок труднощі із зачаттям можуть бути першою ознакою наявності параоваріальної кісти. Хоча ці кісти зазвичай не впливають на функцію яєчників, великі утворення можуть тиснути на маткові труби, що призводить до порушення нормальної перистальтики маткових труб та перешкоджає заплідненій яйцеклітині досягти матки.
Що кажуть дослiдження?
На параоваріальні кісти припадає 5–20% утворень придатків, однак їх точна передопераційна діагностика залишається складною, навіть за допомогою сучасних методів візуалізації. У багатьох випадках їх помилково вважають кістами яєчників або іншим патологіями придатків, що призводить до діагностичної невизначеності та потенційно непотрібного хірургічного втручання.
Дослiдження Menopause Review розповідає про двох жінок, яким зробили екстрену лапаротомію з підозрою на перекрут яєчника. Під час втручання було виявлено та успішно видалено параоваріальні кісти. Також є дані про жінку з безпліддям, яка успішно завагітніла після видалення параоваріальної кісти.
Диференціація параоваріальної кісти має вирішальне значення перед операцією, щоб гарантувати відповідний хірургічний підхід і уникнути непотрібного видалення тканини яєчника.
Правильний передопераційний діагноз є ключем до оптимізації результатів лікування пацієнтів. Крім того, коли потрібне хірургічне втручання, збереження функції яєчників має бути пріоритетом, особливо у випадках, коли майбутня фертильність є проблемою. Потрібні подальші дослідження, щоб встановити чіткі вказівки щодо лікування, які допоможуть ухвалити рішення щодо консервативного та хірургічного підходів.
Якщо у вас є скарги або ви хочете перевірити своє жіноче здоров'я для планування вагітності, запишіться на консультацію до гінеколога за вказаним номером або залишивши заявку на сайті.
Автор: Ковальчук Олена Володимирівна – акушер-гінеколог.
Джерела:
