З появою допоміжних репродуктивних технологій безплідність вже не є остаточним вироком. З'явився шанс, і досить високий, на щасливе батьківство. Однак, обираючи цей шлях, варто знати про можливості та ризики, щоб бути максимально готовими. Розуміння того, на що слід очікувати, знижує стрес, а це, своєю чергою, сприятливо позначається на здатності до зачаття.
Що являє собою штучне запліднення
Інша назва штучного запліднення — ЕКЗ, або екстракорпоральне запліднення. «Екстракорпоральний» означає поза тілом, під час штучного запліднення частина процесу відбувається у лабораторії, поза організмом жінки. ЕКЗ це не одна процедура, а програма, яка триває кілька тижнів, а з підготовкою може сягати й кілька місяців. Вона складається з наступних етапів:
- Підготовка. Обстеження організму та корекція виявлених порушень.
- Стимуляція яєчників. Жінка вживає гормональні препарати, які стимулюють дозрівання не одного фолікула, а одразу багато. Процес контролюється УЗД. Стимуляція триває 10 днів у звичайному протоколі (довгий протокол вимагає більше часу), за цей час виконується 2–3 УЗД. Коли на УЗД визначається готовність фолікулів, жінка отримує ще один гормон, який запускає овуляцію, — процес виходу яйцеклітин з зрілих фолікулів.
- Пункція яєчників. Порожню голку підводять до яєчника та аспірують фолікулярну рідину з ооцитами. Невелике хірургічне втручання триває 20–30 хвилин, виконується під загальним знеболенням.
- Одержання сперми. Партнер здає сперму у клініці. У лабораторії її очищають від білкових фракцій та концентрують, видаляючи частину насінної рідини.
- Запліднення. У лабораторний посуд з яйцеклітинами додають оброблену сперму. Суміш поміщають у термостат, перший результат оцінюють за добу.
- Культивація ембріонів. Етап триває від двох до п'яти діб, за цей час ембріон досягає стадії бластоцисти, що є ознакою готовності імплантації до матки.
- Перенесення ембріона. Ембріолог відбирає кілька найякісніших і найперспективніших ембріонів, один з них за допомогою тонкого катетера поміщають у матку. Безболісна процедура триває кілька хвилин. Після неї жінку просять деякий час полежати, а тоді відправляють додому. Їй призначають лікарські препарати, які підвищують шанси успішної імплантації ембріона в матку, це так звана медикаментозна підтримка.
Про те, настала вагітність чи ні, можна дізнатися через два тижні. Для цього виконують тест на ХГЛ (хоріонічний гонадотропін людини), гормон, який виробляється лише під час вагітности.
Поширені питання
Що відбувається з ембріонами, що залишилися?
За бажанням пацієнтки вони можуть заморожуватися. Заморожені ембріони зберігаються так довго, як потрібно. Якщо спроба ЕКЗ виявилася невдалою, наступного разу не потрібно проходити етапи стимуляції та пункції яєчників, можна розпочати з підготовки ендометрію, а тоді одразу переносити розморожений ембріон у матку. Якщо спроба виявиться успішною, то заморожені ембріони можна використовувати через кілька років, коли пацієнтка вирішить народити ще одну дитину. Якщо ембріони не піддаються кріоконсервації, їх знищують.
Наскільки успішно ЕКЗ?
Успішність штучного запліднення залежить від багатьох чинників, головним з яких є вік жінки. Найбільш прийнятний вік — 30–35 років. У середньому результативність ЕКЗ становить 40%.
Чи відрізняються діти, народжені внаслідок ЕКЗ, від звичайних дітей?
Ні. «Діти з пробірки» нічим не кращі й не гірші за усіх інших.
Чи не буде безплідною дитина, народжена після ЕКЗ?
Діти можуть успадковувати деякі медичні проблеми батьків. Якщо порушення фертильності зумовлено генетичними причинами, є ймовірність, що дитина отримає їх у спадок. Іншими словами, ризик безплідності у дитини не вищий і не нижчий, ніж у дітей, зачатих природним способом. Методу ЕКЗ вже понад 40 років, за цей час багато «дітей з пробірки» успішно народили власних.
Чи можна замовити стать дитини при ЕКЗ?
Загалом ні. Вибір певної статі дитини під час ЕКЗ в Україні заборонений законодавчо, як і в інших країнах, де практикується цей метод лікування безпліддя. Виняток становлять випадки, коли є підстави припускати наявність генетичної патології, зчепленої зі статтю. Тоді виконують передімплантаційну генетичну діагностику ембріона, яка виявляє генетичні відхилення та визначає стать.
Ризики ЕКЗ
Деякі ризики пов'язані з двома етапами процедури: стимуляцією яєчників і пункцією. У першому вони викликані високими дозами гормонів, що може спричинити синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ). Це досить рідкісне ускладнення, ще рідше воно набуває важкої форми. Сучасні препарати, які застосовуються для стимуляції яєчників, розроблені з урахуванням такого ризику, вони його мінімізують.
Ризик пункції такий самий, як у будь-якого малотравматичного хірургічного втручання. Він пов'язаний із травмуванням тканин пункційною голкою та з лікарськими препаратами для наркозу. Цей ризик також незначний, оскільки втручання виконується під контролем УЗД, а не наосліп, а сучасні препарати для загального знеболювання малотоксичні, до того ж наркоз діє недовго, вся операція триває 20–30 хвилин.
Не виключається ризик розвитку алергічних реакцій на один з медикаментозних препаратів, які застосовуються протягом ЕКЗ. Але такий ризик існує у будь-якій терапії.
Якщо ЕКЗ не вийшло
Що робити, якщо спроба виявилася невдалою? Вирішує пара. Якщо вирішено продовжити спроби, організму жінки дають відпочити протягом одного-двох циклів і повторюють спробу. Щоб підвищити шанси на успіх, репродуктолог може вибрати інший варіант штучного запліднення, наприклад, ІКСІ (інтраплазматичну ін'єкцію сперматозоїда) або ЕКЗ у сегментованому циклі. Завагітніти з першого разу виходить лише 25% жінок, іншим для досягнення результату потрібно кілька спроб.
