Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ)

Внутрішньоматкова інсемінація — одна з допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), яка полягає у введенні підготовленої сперми до порожнини матки. Далі запліднення відбувається природним шляхом. Цей метод лікування безпліддя найменш складний і максимально близький до природного зачаття.

Коли застосовується ВМІ

Основне показання до внутрішньоматкової інсемінації — шийкове, або цервікальне безпліддя. У цьому випадку сперматозоїди або не можуть потрапити через шийку до порожнини матки, або, проходячи через канал шийки матки, втрачають здатність до запліднення яйцеклітини. Є й інші показання.

Жіноча безплідність:

• цервікальний чинник;
• підвищена кислотність вагінального середовища;
• нерегулярний менструальний цикл та деякі інші ендокринні чинники.

Також до ВМІ вдаються здорові жінки, які не мають партнера, але бажають народити дитину.

Чоловіча безплідність:

• низька якість сперми — для ВМІ сперму готують, тому її здатність до запліднення підвищується;
• антиспермальні антитіла в еякуляті (імунний чинник безплідності);
• неможливість проведення статевого акту з тієї чи іншої причини;
• високий ризик передачі спадкової патології — у разі для ВМІ використовується донорська сперма.

Процедура внутрішньоматкової інсемінації

ВМІ проводиться у природному чи стимульованому циклі. У першому випадку лікар за допомогою УЗД контролює дозрівання фолікула та визначає день овуляції. Іноді овуляція потребує індукції. Для цього жінці призначають гормональні препарати, так само як і у природному циклі, контролюють дозрівання ооциту. На день овуляції призначається процедура.

1. Підготовка сперми.

За одну-дві години до проведення ВМІ партнер здає сперму. У лабораторних умовах її обробляють: очищують від білкових фракцій, насіннєвої рідини, неякісних сперматозоїдів. Виходить концентрат якісних рухомих сперматозоїдів.

1. Внутрішньоматкова інсемінація

Для введення підготовленої сперми в порожнину матки використовується тонкий катетер, з'єднаний зі шприцом. Процедура безболісна, анестезія не потрібна. Жінка перебуває в гінекологічному кріслі, лікар поміщає в шприц концентрат сперми, через канал шийки матки вводить катетер до порожнини матки та випускає сперму. Все триває кілька хвилин.

1. Очікування результату

Оцінка результату проводиться за два тижні за допомогою тесту на ХГЛ. У деяких випадках протягом цього часу жінка приймає гормональні препарати, що підвищують шанси на успішне зачаття.

Ефективність ВМІ

За статистикою ефективність внутрішньоматкової інсемінації становить 10–12%. Вона залежить багатьох чинників, основним зокрема є вік жінки. Найвищий відсоток успішних спроб ВМІ є для жінок віком до 40 років. Потім ефективність стрімко знижується, і після 45 років не перевищує 3–5%.

Якщо перша спроба ВМІ не вдалася, проводять другу, інколи ж і третю. Якщо вагітність не настала після четвертої спроби, лікарі рекомендують вдатися до іншої ДРТ — ЕКЗ.

Плюси та мінуси методу ВМІ

До переваг ВМІ належать:

• максимальна близькість до природного запліднення;
• відсутність тяжкого медикаментозного навантаження на організм жінки;
• у разі невдачі можливість повторення спроби у наступному циклі (через мінімальне лікарське навантаження немає потреби у тривалому відновленні організму);
• можливість використання кріоконсервованої та донорської сперми;
• невисока, у порівнянні з іншими ДРТ, вартість.

Недоліки методу:

• неефективний за трубного безпліддя;
• не підходить для пацієнток з ендометріозом або перенесли позаматкову вагітність;
• невисока ефективність — 12% для ЗМІ у порівнянні з 35–40% для ЕКЗ.

Що входить до програми ВМІ

Програма охоплює сім етапів:

1. Консультація репродуктолога.
2. Медикаментозний супровід програми.
3. Ультразвуковий моніторинг овуляції.
4. Високотехнологічне оброблення сперми.
5. Внутрішньоматкова інсемінація.
6. Аналіз крові на ХГЛ.
7. УЗД терміном до 10 тижнів.

Що кажуть дослідження?

Протягом останніх 20 років були зроблені різні рекомендації щодо максимальної кількості циклів внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ), які слід виконувати, оскільки відсутні докази, що підтверджують можливе обмеження.

Було проведено багатоцентровий ретроспективний когортний аналіз пар, які отримували IUI до дев’яти циклів. Основним показником результату була частота безперервної вагітності (OPR) за цикл. Сукупний OPR (COPR) після трьох, шести та дев’яти циклів IUI розраховували за допомогою аналізу таблиці життя. 

Загалом 3714 пар із чоловічою, цервікальною або нез’ясованою субфертильністю пройшли 15 303 цикли IUI. У 70% циклів застосовувалася контрольована гіперстимуляція яєчників (КГЯ) (51% кломіфен-цитрат, 19% гонадотропіни). Середня частота OPR становила 5,6% за цикл. OPR у сьомому, восьмому та дев’ятому циклах становили 5,1%, 6,7% та 4,6% відповідно. Беручи до уваги пацієнтів, підданих цензурі, розрахований COPR становив 18% після третього циклу, 30% після сьомого циклу та 41% після дев'ятого циклу. Якщо вважалося, що пацієнти, які підлягали цензурі, не мали шансів на зачаття, було виявлено, що загальний COPR становить 25% після дев’яти циклів. Багатофакторний регресійний аналіз не показав істотного впливу віку, типу гіпофертильності, діагнозу, використання гіперстимуляції або кількості циклів на OPR після шостого циклу лікування.

Ще одне дослідження оцінювало акушерський і перинатальний результат вагітності після внутрішньоматкової інсемінації сперматозоїдами партнера в поєднанні зі стимуляцією яєчників. Інформацію про допологовий догляд, акушерські та перинатальні наслідки вагітностей, пов’язаних з внутрішньоутробним ураженням дитини (n = 111), спонтанного (n = 333) та екстракорпорального запліднення (IVF) (n = 333) було отримано з Фінського медичного реєстру народжень (MBR).