Кіста яєчника

У перекладі з грецької «кіста» означає «міхур». Кіста — новоутворення, яке і являє собою міхур, заповнений рідиною. Розрізняють кілька типів кіст яєчника. Не всі з них загрожують здоров'ю, але жодну з них не можна залишати без медичної уваги.

Функціональна кіста

Функціональними називають кісти, які є наслідком порушення функції яєчника. Утворюються вони через гормональну дерегуляцію, існують протягом одного або декількох циклів, а потім зазнають зворотного розвитку. Є два типи функціональних кіст — фолікулярні та лютеїнові.

• Фолікулярні — утворюються, коли фолікул дозрів, але з якоїсь причини не лопнув, яйцеклітина з нього не вийшла. Такий фолікул може існувати деякий час, і якщо його діаметр не перевищує 3 см, він називається персистентним. Якщо ж внаслідок накопичення рідини він збільшується понад 3 см, говорять про фолікулярну кісту.
• Лютеїнові — виникають, коли жовте тіло, що утворюється з фолікула, що лопнув під час овуляції, не регресує до кінця менструального циклу, як це відбувається в нормі, а перетворюється на кісту, наповнену лімфою і кров'ю.

Функціональні кісти можуть іноді з'являтися у будь-якої жінки 15–45 років, їх наявність не є ознакою серйозного розладу або захворювання. Період життя новоутворення не перевищує трьох місяців, загалом вони розсмоктуються самостійно. Часто функціональні кісти утворюються в пубертатному періоді та пременопаузі через нестабільність гормонального фону.

Функціональні кісти переважно протікають безсимптомно, їх виявляють випадково під час УЗД з іншого приводу. У поодиноких випадках кісти великого розміру можуть супроводжуватися хворобливими менструаціями, хворобливістю під час статевого акту і навіть сечовипускання — такі прояви не можна ігнорувати. Небезпека функціональних кіст криється у можливих ускладненнях. До них належить перекрути ніжки, розрив з розлиттям рідини в черевну порожнину або кровотечею. Тому виявлені кісти підлягають спостереженню та контролю, а за появи ознак можливих ускладнень — видаленню хірургічним шляхом.

Дермоїдна кіста

Дермоїдні кісти утворюються з клітин, які повинні були дати початок іншій тканині: шкірі, нервам, волоссю, зубам, жиру. Внаслідок збою ці клітини потрапляють до яєчника, де утворюють кісту — мішечок із щільними, вистеленими епітелієм стінками, в якому міститься желеподібна маса з вмістом сторонньої тканини (зуби, жир тощо залежно від клітин, що дали старт кісті).

Кісти цього можуть виявлятися в жінок будь-якого віку, зокрема маленьких дівчаток. Часто вони розвиваються безсимптомно та є випадковою знахідкою, як і функціональні. Однак, хоча вони й ростуть повільно, здатні досягати значного розміру, 15 см і більше, і викликати різноманітну симптоматику — від значного болю до збільшення живота. Дермоїдні кісти підлягають обов'язковому видаленню, оскільки можуть викликати серйозні ускладнення, а в 1–3% випадків перетворюються на рак.

Ендометріоїдна кіста

Такі кісти розвиваються з клітин ендометрію, слизової оболонки матки, які через збій опинилися в яєчнику. Ендометріоїдні кісти — це один із варіантів розвитку ендометріозу. Вони мають щільну оболонку та геморагічний (кров'янистий) вміст темного кольору, через що їх іноді називають «шоколадними».

Новоутворення можуть сягати 10 см. Часто вони не мають жодних проявів, але іноді голосно заявляють про себе симптомами гострого живота: різким болем у животі та погіршенням загального самопочуття. Ендометріоїдні кісти можуть призводити до безпліддя, тому підлягають обов'язковому видаленню хірургічним способом.

Цистаденома

Це новоутворення, що є чимось середнім між кістою і пухлиною. Цистаденоми утворюються з клітин епітелію яєчника, які розвиваються занадто активно. Звичайний розмір — 12–15 мм, але відомі випадки, коли вони досягали 30 і навіть 40 см в діаметрі. Щільні стінки оточують рідкий або слизовий вміст, часто зсередини новоутворення розділене перегородками на кілька камер.

Цистаденоми бувають серозними та муцинозними, папілярними та гладкостінними. Деякі з них мають високий ризик перетворення на злоякісні пухлини, тому потребують обов'язкового хірургічного видалення. Особливу небезпеку становлять подібні новоутворення під час менопаузи.