Синдром Сваєра є генетичним розладом, що викинає внаслідок мутації в генах, що беруть участь у розвитку гонад. Зазвичай чоловіки мають хромосомний набір 46XY. Організм людини із синдромом Свайєра має характерний для чоловічого організму набір хромосом, але статеві залози (одна або обидві) являють собою гонадний тяж і не виробляють гормонів. Через це він має жіночі геніталії, жіночу репродуктивну систему і має вигляд жінки. У період статевого дозрівання розвиток вторинних статевих ознак не відбувається і спостерігається аменорея.

Причини:

Мутації гена SRY:

• SRY (sex-determining region Y) — основний ген, розташований на Y-хромосомі, який відповідає за ініціювання розвитку чоловічих статевих ознак.
• Мутації або делеції в цьому гені можуть призвести до неактивації каскаду подій, необхідних для формування яєчок, що спричиняє розвиток жіночого фенотипу.

Мутації інших генів:

• NR5A1 (SF-1): Мутації в цьому гені можуть призводити до порушення розвитку гонад і надниркових залоз.
• WT1: Асоційований із синдромом Деніса — Драша та іншими гонадними дисгенезіями.
• DAX1: Надлишкова експресія може інгібувати SRY і перешкоджати нормальному розвитку яєчок.

Основні характеристики синдрому Сваєра:

• Гіпогонадизм: Це означає низький рівень чоловічих гормонів (тестостерону), що може впливати на сексуальний розвиток та фертильність.
• Гінекомастія: Розвиток великих молочних залоз у чоловіків через високий рівень естрогену.
• Затримка пубертатного розвитку: Хлопці з синдромом Сваєра можуть мати затримку у пубертатному розвитку, наприклад в рості, зниження м'язової маси та розвиток статевих органів.
• Проблеми з репродуктивною функцією: Більшість чоловіків з синдромом Сваєра мають азооспермію або низьку концентрацію сперми в еякуляті, що може призвести до ускладнень у плануванні сім'ї.
• Інші супутні стани: Деякі хлопці з синдромом Сваєра можуть мати проблеми з навчанням, мовленням та інші розвиткові відхилення.

Діагноз синдрому Сваєра: діагностика

Діагностика синдрому Сваєра зазвичай охоплює комбінацію клінічного огляду, спеціальних тестів та генетичного аналізу. Ось основні методи діагностики в медичних клініках «Мати та дитина»:

Клінічний огляд та анамнез:

• Лікар проводить детальний клінічний огляд, спостерігаючи за фізичними ознаками синдрому Сваєра, як-от гінекомастія (розвиток великих молочних залоз у чоловіків), затримка розвитку статевих органів, відсутність пубертатного росту та інші відхилення.

Гормональні дослідження: 

• Аналіз рівнів гонадотропінів (LH і FSH), естрогенів і андрогенів для оцінки функції гонад.

Каріотипування: 

• Аналіз хромосомного набору для підтвердження каріотипу 46XY.

Молекулярне генетичне тестування:

• Секвенування гена SRY для виявлення мутацій.
• Цілісний екзомний секвенс (WES) або цілісний геномний секвенс (WGS) для ідентифікації мутацій в інших генах, пов'язаних із розвитком гонад.
• Мультиплексна лігазна залежна пробна ампліфікація (MLPA) для виявлення делеції або дуплікації в генах, що цікавлять.

Додаткові обстеження:

• Деякі додаткові обстеження можуть бути проведені для виявлення супутніх проблем, як-от азооспермія (відсутність сперматозоїдів у еякуляті) або затримка пубертатного розвитку.

Скринінг на супутні ускладнення:

• Хлопцям з синдромом Сваєра може бути рекомендовано додаткові тести на виявлення супутніх ускладнень, наприклад діабет, остеопороз, серцево-судинні захворювання тощо.

Консультативна оцінка спеціалістів:

• Інші спеціалісти, зокрема ендокринологи, андрологи, генетики та психологи, можуть бути запрошені для консультацій та допомоги у діагностиці та лікуванні синдромом Сваєра.

Під час діагностики синдрому Сваєра важливо здійснити повне обстеження, зокрема генетичний аналіз і скринінг на супутні ускладнення. Це допоможе встановити точний діагноз і розробити індивідуалізований план лікування та підтримки для кожного пацієнта.

Лікування синдрому Сваєра

Лікування синдрому Сваєра спрямоване на полегшення симптомів та підтримку розвитку, а також на керування супутніми ускладненнями. Оскільки синдром Сваєра не має прямого лікування, терапія зазвичай орієнтована на покращення якості життя пацієнта. Ось деякі аспекти лікування:

Тестостеронова терапія:

• Одним з основних методів лікування є тестостеронова терапія. Це може охоплювати вживання тестостерону через гель, пластирі, ін'єкції або імплантати. Тестостерон допомагає збалансувати рівень гормонів у чоловіків з синдромом Сваєра та поліпшити деякі симптоми, як-от гінекомастія, знижений рівень енергії та сексуальна функція.

Окупаційна терапія (ерготеріпія) та фізіотерапія:

• Окупаційна терапія та фізіотерапія можуть бути корисними для поліпшення м'язової сили та координації рухів, а також для розвитку навичок самообслуговування.

Медична підтримка:

• Часті огляди лікарів, зокрема ендокринолога, психолога та інших спеціалістів, можуть допомогти в керуванні симптомами та ускладненнями синдрому Сваєра.

Психосоціальна підтримка:

• Підтримка психолога чи психіатра може бути корисною для керування емоційними та психологічними аспектами синдрому Свайера, зокрема депресією, тривогою та низькою самооцінкою.

Терапія супутніх ускладнень:

• Лікування супутніх ускладнень, як-от діабет, остеопороз, серцево-судинні захворювання тощо, може знизити ризик розвитку серйозних ускладнень і покращити якість життя пацієнта.

Планування сім'ї та репродуктивна підтримка

Для чоловіків з синдромом Сваєра, які мають азооспермію або інші проблеми з репродуктивною функцією, може бути корисною консультація генетика та планування сім'ї через допоміжні репродутивні технології.

• Інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїдів (ІКСІ). ІКСІ — це процедура, під час якої один сперматозоїд безпосередньо вводиться в яйцеклітину за допомогою голки для мікроін'єкцій. Цей метод може бути використаний зі спермою, отриманою від людини з синдромом Сваєра або від донора сперми.
• Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). ЕКЗ передбачає запліднення яйцеклітини спермою в лабораторних умовах. Отриманий ембріон потім може бути перенесений в матку жінки-партнера або сурогатної матері. ЕКЗ може проводитися з використанням сперми людини з синдромом Сваєра або донора сперми.
• Методи отримання сперми. У випадках, коли пацієнт із синдромом Сваєра не виробляє сперматозоїди в еякуляті (азооспермія), для отримання сперматозоїдів безпосередньо з яєчок або придатків яєчка можуть бути застосовані такі методи, як- екстракція яєчок (TESE) або мікрохірургічна аспірація сперматозоїдів з придатків яєчка (ТESA). Отримані сперматозоїди можуть бути використані для ІКСІ.
• Донорство сперми. Якщо пацієнт із синдромом Сваєра має серйозні проблеми з безпліддям і не може виробляти життєздатну сперму, може бути розглянута можливість донорства сперми з банку сперми для використання в ЕКЗ або ІКСІ.
• Замороження сперми. У деяких випадках, якщо чоловік має вищезгадані проблеми з репродуктивною функцією, сперма може бути заморожена для майбутнього використання в ЕКЗ або ІКСІ.
• Генетичний аналіз ембріонів (PGD). Якщо існує ризик у передачі генетичних аномалій на нащадок, може бути проведений генетичний аналіз ембріонів (PGD) перед їх перенесенням, щоб вибрати ембріони без хромосомних аномалій.

Лікування синдрому Сваєра повинно бути індивідуалізованим з урахуванням потреб кожного пацієнта та специфіки його стану. Важливо проводити регулярний моніторинг та співпрацю з медичною командою для досягнення оптимальних результатів.

Автор: Переїденко Тетяна Іванівна — генетик.

Джерела:

• https://medlineplus.gov/genetics/condition/swyer-syndrome/