Посткоїтальний цистит — це хронічне запалення сечового міхура, яке виникає після статевого акту. Цей стан насамперед вражає жінок через анатомо-фізіологічну будову їхніх сечовивідних шляхів. Жіноча уретра набагато коротша, ніж чоловіча, тому зовнішнім інфекціям легше проникнути в уретру, швидко просуватися вгору, досягати сечового міхура та викликати запалення.
Загалом цистит після сексу розвивається через 12–36 годин та становить близько 10–12% усіх випадків хронічного циститу. Часто діагноз встановлюється із запізненням, що призводить до тривалого медикаментозного лікування.
Причини виникнення захворювання
Існує кілька причин виникнення посткоїтального циститу, серед яких можна визначити:
- Індивідуальні анатомічні особливості розташування уретри (наприклад, занадто близьке розташування до входу в піхву, коротка і занадто рухлива уретра).
- Занадто тривалий статевий акт.
- Гормональні зміни (менопауза, прийом ліків, післяпологовий період).
- Наявність захворювань, що передаються статевим шляхом, наприклад, уреаплазма та мікоплазма у партнера.
- Зміна статевого партнера.
- Незахищений статевий акт.
- Зниження опірності організму, переохолодження.
- Розриви промежини або піхви під час пологів.
Симптоми посткоїтального циститу
До найбільш поширених симптомів посткоїтального циститу належать:
- Раптові позиви до сечовипускання відразу після статевого акту або протягом наступних днів.
- Відчуття печіння або болю під час сечовипускання.
- Зміна кольору і запаху сечі.
- Постійне відчуття повного сечового міхура.
- Часта потреба в сечовипусканні.
- Дискомфорт або біль у сечовому після сексу.
- Лихоманка.
Ми не рекомендуємо займатися самолікуванням, оскільки підбір неправильних препаратів та очікування покращення може призвести лише до погіршення самопочуття.
Діагностика посткоїтального циститу
За появи у жінки симптомів посткоїтального циститу необхідно негайно звернутися до уролога у Львові. Лікар перегляне симптоми, збере анамнез та проведе фізикальний огляд, після чого можуть бути призначені лабораторні тести на визначення:
- підвищеного рівня лейкоцитів;
- наявності бактерій;
- рiвня еритроцитiв;
- рівня білку.
Діагноз зазвичай підтверджується підвищенням лейкоцитів і бактерій. Хоча рівень еритроцитів і білка може залишатися в нормі, їх присутність може вказувати на тяжкість запалення.
Для виявлення конкретного збудника проводяться такі дослідження:
- Бактеріологічний посів сечі.
- ПЛР-тест на інфекції, що передаються статевим шляхом, із забором зразків з уретри та цервікального каналу.
- УЗД нирок і сечового міхура для додаткового уточнення діагнозу.
Лікування посткоітального циститу
Традиційне лікування посткоїтального циститу полягає в застосуванні уротропних антибактеріальних і антисептичних препаратів. Жінкам у постменопаузі часто рекомендують місцеве лікування естрогенами для поліпшення стану епітелію піхви, зволоження слизової оболонки та відновлення здорової мікрофлори. Однак ці методи лікування спрямовані на мікроорганізми, відповідальні за запалення, і можуть не запобігти рецидивам, оскільки вони не впливають на стан уретри, яка є первинною точкою проникнення інфекції.
Сучасний підхід до лікування циститу після статевого акту передбачає використання філерів, зокрема гіалуронової кислоти. Ця речовина вводиться в підслизовий шар уретри. Завдяки своїй гідрофільній природі гіалуронова кислота притягує молекули води, збільшуючись в об’ємі та звужуючи уретру. Це механічне звуження допомагає блокувати вхід в уретру, запобігаючи переміщенню бактерій з піхви в сечовий міхур.
Жінкам з пролапсом тазових органів може бути запропонована реконструктивна операція для відновлення анатомії промежини. Правильне розташування та структура уретри, піхви та сечового міхура мають вирішальне значення для запобігання інфекціям.
Лікування хронічного циститу має бути призначеним лікарем лише після ретельної діагностики та результатів лабораторних тестів. Основним методом лікування хронічного циститу є антибіотикотерапія. Тривалість лікування варіюється від 7–10 днів до 2–4 тижнів залежно від випадку. Також уролог може рекомендувати імуномодулятори, антигістамінні препарати, препарати для поліпшення кровообігу та антигіпоксанти. Симптоматичне лікування передбачає використання нестероїдних протизапальних засобів.
Що кажуть дослідження?
Приблизно одна третина жінок стикалася з діагнозом цистит у віці до 24 років і половина — до 32 років. Захворюваність на цистит становить 12% жінок щорічно.
Хронічний цистит зазвичай викликає бактеріальна інфекція сечового міхура. Кишкова паличка є найпоширенішим етіологічним агентом циститу у жінок в 75–95% випадків, за нею слідує клебсієла. Інші поширені етіологічні збудники охоплюють види родини Enterobacteriaceae, як-от Proteus mirabilis, та інші бактерії, як-от Staphylococcus saprophyticus і enterococcus.
Залежно від основного захворювання поширюваність циститу дуже різна, наприклад серед жінок з діабетом вона становить 26% порівняно з 6% жінок, у яких діабет не був діагностований.
Посів сечі є обов’язковим аналізом у разі підозри на цистит та появи рецидивів перед початком лікування. Нітрофурантоїн є найпоширенішим антибіотиком, який не сприяє резистентності або надмірному росту дріжджів, має високий рівень ефективності від 79% до 92% і може безпечно використовуватися навіть у літніх пацієнтів. Нітрофурантоїн є бактеріостатичним препаратом, тому курс лікування має тривати не менш ніж п'ять днів.
Діагностика та лікування поскоїтального циститу в медичних центрах «Мати та дитина»
Щоб записатися на консультацію до уролога або гінеколога у Львові, заповніть форму онлайн або зателефонуйте за вказаним номером. В медичних центрах «Мати та дитина» ви можете пройти повне обстеження, здавши всі необхідні аналізи, та отримати рекомендації щодо ефективного лікування.
Автор: Боржієвський Олександр Анатолійович — лікар уролог.
Джерела:
