Хочу розповісти про одну пацієнтку, у якої вагітність настала після десятого переносу ембріона. До моменту нашої зустрічі вона вже пройшла довгий шлях: дев’ять переносів без вагітності, кілька програм ЕКЗ, багато обстежень і лікування.
Перші програми ЕКЗ
Першу програму ЕКЗ пацієнтка проходила в Греції, де вона проживає. Після стимуляції отримали ембріони та провели перенесення, але вагітність не настала. Пізніше вона приїхала до Києва та звернулася в іншу клініку. Там їй провели ще чотири програми ЕКЗ із власними яйцеклітинами. Ембріони отримували, але жоден із переносів не завершився вагітністю.
Окремою проблемою був сам ембріотрансфер. Майже кожен перенос проходив складно, був болісним і міг тривати близько години.
Програма з донорськими яйцеклітинами
На той момент пацієнтці вже було 44 роки, тому наступну програму провели з донорськими яйцеклітинами. Отримані ембріони додатково протестували методом PGT-A на хромосомні порушення. Після цього було проведено ще два ембріотрансфери, але вагітність знову не настала.
Після кількох невдалих спроб пацієнтку додатково обстежували. Їй кілька разів проводили гістероскопію, діагностували та лікували хронічний ендометрит. Також визначали вікно імплантації та проводили перенос відповідно до результатів тесту, але вагітність не настала і після цього.
Залишалося два ембріони
Коли пацієнтка звернулася до мене, у неї залишалося лише два ембріони: один класу BB, другий BA. Це були ембріони з донорських яйцеклітин без PGT-A.
Я детально переглянув усю історію лікування, попередні обстеження, протоколи та переноси. Попри проведене раніше лікування, мене знову насторожив стан ендометрія, тому ми запланували повторну гістероскопію з розширеним дослідженням імуногістохімічних маркерів.
Що ще могло впливати на імплантацію
Під час огляду звертала на себе увагу виражена скоротливість субендометріального міометрія. Ми припустили, що надмірна скоротливість матки могла заважати імплантації ембріона.
Також у пацієнтки був складний анатомічний хід цервікального каналу, що частково пояснювало попередні довгі та болісні переноси. Тому наступний ембріотрансфер ми заздалегідь планували так, щоб провести його максимально делікатно.
Подвійний асинхронний ембріотрансфер
Ще одним рішенням став подвійний асинхронний ембріотрансфер, коли два ембріони переносять не одночасно, а в різний час. У цій ситуації ми використали такий підхід, щоб врахувати можливе зміщення вікна імплантації та особливості взаємодії ембріона з ендометрієм.
Це не універсальна тактика для всіх пацієнток. У цьому випадку вона була частиною індивідуального плану після дев’яти невдалих переносів.
Десятий перенос став вдалим
Після проведеного кріоциклу вагітність настала. Після перенесення двох ембріонів ми спочатку побачили двійню, але згодом з’ясувалося, що вагітність трійнею, оскільки один із перенесених ембріонів поділився.
Пізніше один ембріон зупинився в розвитку. На момент розповіді у пацієнтки розвивається двійня, термін вагітності становить близько 14–15 тижнів.
Що було важливим у цьому випадку
Після дев’яти невдалих переносів ми не стали просто повторювати попередню тактику. Ще раз переглянули всю історію та окремо звернули увагу на стан ендометрія, скоротливість матки, технічно складний перенос і саму тактику ембріотрансферу.
У результаті десятий перенос став вдалим. Пацієнтка досі час від часу пише мені, що їй складно повірити у вагітність після стількох невдалих спроб.
Для мене ця історія не про кількість переносів. Вона про те, що після повторних невдач варто ще раз оцінити всю клінічну ситуацію та зрозуміти, що саме можна змінити у конкретному випадку.
