Клінічний випадок #3 - лікар Продан Тетяна

Іноді в пошуках щастя люди крізь роки долають тисячі кілометрів, перебирають країну за країною, опускають руки, зміцнюють дух. А знаходять його, повернувшись туди, звідки виїхали - на рідній землі.

Щаслива історія пари, якій таки вдалося стати батьками, від талановитого лікаря "Мати та дитина" - репродуктолога Тетяни Продан.Знайомтеся: Євген і Світлана, 49 і 47 років (імена, звичайно ж, змінені з етичних причин) - українська пара, яка багато років тому перебралася в ПМП до Німеччини. Досвідчені, затребувані фахівці, які підписали вигідні контракти, перед ними на долоні лежав цілий світ і ціле життя разом. Влаштувавшись на новому місці, подружжя взялися за роботу - завойовувати своє місце під сонцем на новому місці завжди потрібно наполегливо. І у них це вийшло: кар'єрний зріст, а за ним і матеріальна стабільність, стрімко поліпшувалися. Євген і Світлана були щасливі і все частіше заводили розмови, що єдине, чого не вистачає для повного щастя, - усміхненого малюка з маминими очима і батьковими ямочками. Розуміючи, що бажання стати батьками визріло і повністю збігається з можливостями, подружжя від розмов перейшли до справи ... Після року безуспішних спроб вони звернулися до фахівців - і діагноз не порадував: аналізи показали, що у Світлани є питання, які в силу віку (на той момент їй було 36 років) вирішити природним шляхом практично неможливо ...

... Через рік, після незліченної безлічі консультацій, обстежень, аналізів, після багатьох спроб завагітніти природним шляхом, пара за рахунок держави пройшла кілька програм ЕКЗ. Спочатку працювали з "рідними" клітинами - жінки і її чоловіка. Кілька марних спроб і пару відправили до Праги на донацію (процес, при якому в якості біологічного матеріалу використовують яйцеклітини молодих здорових жінок-донорів, запліднюють ці донорські яйцеклітини спермою чоловіка безплідної пацієнтки або спермою донора і отримані ембріони переносять в матку безплідної жінки). Знову кілька спроб, що не принесли ніякого результату, і чеські фахівці відправляють пару в Іспанію. Безрезультатно ... 10 років надій і розчарувань. 10 років відчайдушного бажання стати батьками ...

... Шкільна подруга з України, яка була в курсі проблем пари, порадила звернутися в "Мати та дитина", і сім'я прилетіла додому за фінальною спробою. У разі невдачі стояло питання про усиновлення дитини.

... Починати роботу з людьми, які практично зневірилися в позитивному результаті, потрібно з вирівнювання їх психологічного стану. Якщо людина не вірить у щось, то результату не буде. Віра - це той емоційний фундамент, на якому можна зводити будь-які повітряні замки. Обстеження і аналізи показали, що працювати з матеріалом чоловіка можна, жінці в силу віку були показані вже тільки донорські клітини, до того ж на протязі цілого року готувалася до зачаття матка: у жінки був аденоміоз (патологічне розростання ендометрію матки, яке без належного лікування призводить до безпліддя), перед перенесенням робилася гістероскопія (метод, при якому обстежується внутрішня поверхня матки за допомогою спеціальної оптичного приладу). Приєдналися генетики, урологи, ендокринологи, УЗД-фахівці - роботи було багато ... Скрупульозна, злагоджена, часом ювелірна робота всієї команди зобов'язана була принести позитивний результат! Для нього просто був потрібен маленький, але важливий фактор - віра в диво! І воно сталося - Світлана завагітніла! Слова - це потужне знаряддя, але тут, напевно, вони безсилі передати ті емоції, які відчули всі учасники процесу. Радість, щастя, втома, подяка, гордість за себе і колег, натхнення і ... повага. Адже фахівці з трьох різних країн робили, найімовірніше, все те ж саме - ті ж маніпуляції, процедури, процеси ... Але вийшло тут, вдома. Вдома... Значить, не даремно кажуть "Вдома і рідні стіни допомагають" ... Об'їхавши за 10 років півсвіту в пошуках свого щастя, подружжя знайшли його там, звідки поїхали - вдома, на рідній землі.

... Німецький лікар, приймаючи Світлану на облік, не могла повірити: Ти завагітніла в Україні ?! Лікар дав тобі вагітність з першого разу ?! Як їй це вдалося ?!
Деякі питання не вимагають відповіді. Коли досягнута Мета, шляхи її досягнення припадають пилом часу і обростають мохом легенд. І фотографія усміхненого, міцного карапуза Михайла прикрасила особисту "дошку пошани" лікаря. Серед сотень інших фотографій, за кожною з якої криється своя щаслива історія ...