Якщо резус-негативна жінка вагітніє, їй потрібно знати резус-фактор батька дитини. Якщо він позитивний, необхідно обов'язково попередити акушера-гінеколога, щоб вжити заходів щодо профілактики резус-конфлікту. Коли дитина успадковує позитивний резус-фактор і його кров поєднується з кров'ю матері, може розвинутися резус-конфлікт із серйозними наслідками для організму немовляти. Якщо ж вчасно вжити заходів, то розвитку резус-конфлікту можна не допустити.
Що таке резус-фактор
Резус-фактор (інша назва — D-антиген) — це протеїн, який є на поверхні еритроцитів у деяких людей. Якщо вона є, це називається позитивним резус-фактором, якщо ні, тоді резус негативний. Наявність резус-фактора зумовлена генетично — він передається у спадок. Причому домінантним, тобто переважним, є ген позитивного резус-фактора. Це означає, що якщо один із батьків резус-позитивний, то дитина успадкує цей ген із ймовірністю 75%. З цієї ж причини у значної кількості людей у світі резус-позитивна кров і лише трохи понад 15% мають негативний резус-фактор.
Резус-фактор не пов'язаний із групою крові. Резус-позитивною та резус-негативною може бути будь-яка група.
Як розвивається резус-конфлікт
Коли у матері резус-позитивна група крові, а у дитини резус-негативна, нічого не відбувається. Кровотік матері та плода розділений плацентарним бар'єром, загрози немає. Коли в пологах під час просування дитини родовими шляхами кров матері та плода неминуче змішується, нічого небезпечного немає.
Інша ситуація, якщо в матері негативна група крові, а в дитини позитивна. В цьому випадку за умови попадання в материнську кров крові плода з D-антигенами розвивається імунна відповідь. Материнська імунна система розпізнає в D-антигенах чужинців і виробляє до них антитіла, спеціальні протеїни для їхнього руйнування. Коли зустріч негативної крові матері та позитивної крові плода відбувається під час пологів, для плода це вже не несе загрози, він народжується раніше, ніж встигне сформуватися імунна відповідь. Проте антитіла до D-антигенів залишаються у крові матері, що називається сенсибілізацією. Імунна сенсибілізація — це готовність до атаки: тепер лише-но антитіла зустрінуться з еритроцитами, що мають D-антиген, вони на них нападуть та зруйнують.
Завдяки невеликій молекулярній масі антитіла можуть проникати крізь плацентарний бар'єр. Якщо резус-негативна жінка повторно вагітніє резус-позитивним плодом, його еритроцити будуть атаковані антитілами. Внаслідок імунної атаки еритроцити плода руйнуються, розвивається гемолітична хвороба.
Гемолітична хвороба
Еритроцити — це червоні кров'яні тільця, клітини крові, які переносять кисень. Внаслідок їх руйнування кров переносить недостатньо кисню, клітини організму дитини голодують, розвивається гіпоксія. Вона дуже небезпечна, адже без кисню клітини не можуть нормально функціонувати та гинуть. Найбільш чутливі до гіпоксії клітини нервової системи, особливо головного мозку.
Іншою проблемою є сам гемоліз, тобто руйнування еритроцитів із вивільненням білірубіну. Незв'язаний білірубін токсичний. Печінка намагається його утилізувати, так само як серце та селезінка, вона збільшується, але все одно організм плода не може впоратися з інтоксикацією. В утробі матері у нього розвивається анемія, жовтяниця, у важких випадках це може призвести до інвалідності та навіть загибелі.
Що підвищує ризик резус-конфлікту
Ризик резус-конфлікту та ступінь тяжкості зростає з кожною наступною вагітністю резус-позитивним плодом у резус-негативної жінки. Іноді сенсибілізація розвивається раніше, до пологів. Таке може статися у таких випадках:
- інвазивна діагностика плода (амніоцентез та ін.);
- травми живота;
- вагінальні кровотечі;
- переливання резус-позитивної крові резус-негативній жінці до або під час вагітності.
Також організм негативної матері може бути сенсибілізовано після попередньої невдалої вагітності резус-позитивним плодом.
Профілактика резус-конфлікту
Єдиним ефективним та надійним засобом профілактики резус-конфлікту є анти-D-імуноглобулін. За вагітності, що нормально протікає, його вводять на терміні 24–32 тижні, тобто виконується допологова профілактика. Позапланово антирезусний імуноглобулін вводять у разі вагінальних кровотеч, травм живота або перед проведенням інвазивної діагностики плода.
Після народження дитини визначають її резус-фактор: якщо вона позитивна, протягом 72 годин матері вводять ще одну дозу анти-D-імуноглобуліну. Це післяпологова профілактика, що захищає наступну вагітність. Оскільки дія імуноглобуліну поступово послаблюється, профілактика необхідна за кожної нової вагітності.
Антирезусний імуноглобулін протягом перших 72 годин необхідно отримати й тоді, коли вагітність перервалася мимовільно або була перервана за медичними показаннями.
Іноді лікарям запитують: «Скільки дітей можна народжувати за негативного резусу?». Відповідь залежить від резус-фактора батька дітей. Якщо він також негативний, то ризиків резус-конфлікту немає. Якщо позитивний, все залежить від профілактики. Коли жінка вчасно отримує антирезусний імуноглобулін, наслідки імунної несумісності їй не загрожують, і вона може народжувати стільки дітей, скільки вважатиме за потрібне.
