Кров омиває всі органи, вона наповнює тканини киснем та іншими потрібними речовинами, а від них забирає те, що вже відпрацьовано. Тому в крові розчинено безліч речовин, які дають уявлення про роботу організму. Сама кров теж змінюється під впливом тих чи інших станів. Таким чином, лабораторна діагностика крові дає великий обсяг інформації про стан внутрішніх органів. Саме тому аналіз крові є базовим дослідженням, яке призначається чи не в кожному обстеженні.
Забір крові з вени або з пальця
Для аналізу підходить капілярна кров із пальця або венозна. Вибираючи місце забору, переважно керуються потрібним обсягом. Для одного клінічного аналізу достатньо капілярної крові з пальця, проте для значної кількості досліджень цього мало, тому взяття крові з вени краще. До тго ж техніка забору крові з вени гарантує мінімальний ризик спотворення результатів. Для аналізів у репродуктології, як-от тести на АФП, АТ ТПО, АМГ, потрібна венозна кров.
Взяття крові з вени: алгоритм
Кров набирають за допомогою шприца або замкнутої вакуумної системи. І те, й інше — одноразові інструменти.
Алгоритм забору крові з вени:
- Знаходять відповідну вену. Якщо її складно побачити, виконують пошук: приблизно на 10 см вище за ймовірне місце введення голки накладають джгут, пацієнта просять стиснути кулак і вказівним пальцем пальпують вени, визначаючи малорухливу судину великого діаметра з хорошим наповненням. Іноді пацієнта просять вільно звісити руку, щоб збільшити венозний тиск. Сучасний спосіб — використання венозного сканера, апарату для візуалізації вен.
- Зразок крові слід взяти протягом 30 секунд після накладання джгута, а джгут не можна залишати більш ніж на хвилину. Тому підготовчий етап не має бути довгим. Якщо вену не вдалося виявити швидко, після визначення місця венепункції джгут знімають, а після відновлення кровообігу накладають повторно.
- Ділянку шкіри в місці введення голки обробляють антисептиком, чекають на його висихання.
- Щоб покращити наповнення вени, пацієнта можуть попросити кілька разів стиснути та розтиснути кулак. Це не рекомендовано робити, якщо зразок крові призначений для біохімічного аналізу, оскільки результат може бути хибним.
- Визначають середину обраної вени й вводять голку зрізом догори під кутом 10–30 ° до шкіри.
- Ознакою влучення голки у вену слугує кров, що з'явилася у канюлі. У цей момент припиняють рухати голку під гострим кутом і просувають її на кілька міліметрів донизу, щоб вона не вислизнула з вени під час забору крові. Потім голку тримають нерухомо.
- Коли кров почала надходити в канюлю або пробірку, джгут знімають. Коли використовують вакуумну систему, стежать, щоб голка не вислизнула з вени, коли пробірки вставляють в тримач. Кров надходить у пробірку сама під впливом вакууму. Коли використовують шприц, поршень тягнуть повільно та обережно, щоб не спричинити гемоліз та не травмувати вену.
- Після отримання потрібної кількості матеріалу голку витягають, а місце венепункції притискають стерильним тампоном на 5–7 хвилин.
- Якщо використовують шприц, кров'ю з нього заповнюють заздалегідь підготовлені пробірки, тоді закривають голку захисним ковпачком і поміщають шприц в контейнер для утилізації гострих інструментів.
Можливі помилки
Крові немає, хоча голка введена на 1–2 см. Голку слід повільно витягти, але не до кінця, трохи змінити напрямок і просунути знову. Поява бризок у канюлі під час руху голки назад означає, що голка пройшла вену наскрізь, та повернулася у просвіт.
Екстравазація крові — вихід крові за межі судини через вени травмування голкою. Ознакою екстравазації є припухлість, що швидко збільшується. Тоді знімають джгут, витягають голку й притискають місце проколу стерильним тампоном. Якщо немає проблем зі згортанням крові, двох-трьох хвилин достатньо для припинення кровотечі.
Гемоліз — руйнування формених елементів крові через струшування пробірок або різкий рух поршня. У цьому випадку забір крові із вени доведеться повторити.
Правила забору крові з вени
- Забір крові з вени виконується одноразовими стерильними інструментами в стерильних одноразових рукавичках.
- Вакуумну пробірку заповнюють повністю до позначки, щоб кров та домішки перебували у правильному співвідношенні. Після вилучення з тримача пробірку необхідно 6–8 разів акуратно перегорнути, щоб перемішати кров із домішком.
- Будь-які ємності з кров'ю заборонено струшувати, щоб не спричинити гемоліз. З цієї причини під час забору кров має плавно стікати по стінці пробірки чи канюлі шприца, а не бризкати.
- Якщо венепункція виявилася невдалою, для повторного збору крові вибирають іншу вену.
